Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року в справі №500/2276/24 підтвердила визначальний підхід до обчислення строків судового оскарження податкових повідомлень-рішень після проходження процедури адміністративного оскарження.
Суд прямо вказав, що у таких правовідносинах підлягає застосуванню спеціальна норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), яка встановлює чіткий місячний строк для звернення до суду, що обчислюється з дня завершення процедури адміністративного оскарження. Натомість положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) із тримісячним строком мають загальний характер і не застосовуються до спорів щодо нарахування грошових зобов’язань у разі використання досудового порядку оскарження.
Велика Палата окремо акцентувала, що жодної правової колізії між нормами ПКУ та КАСУ не існує. Відносини між ними підпорядковуються принципу lex specialis derogat generali, за яким спеціальна норма має безумовний пріоритет у застосуванні. Відтак аргументація платників податків щодо можливості застосування більш тривалого строку на підставі пункту 56.21 ПКУ не приймається судами, оскільки різні строки не суперечать один одному, а регулюють різні аспекти одних правовідносин.
Фактично Велика Палата підтвердила стабільність і незмінність підходу, сформованого Верховним Судом ще у 2020 році: у випадку попереднього адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень строк на звернення до суду становить один місяць і підлягає суворому дотриманню. Відступу від цієї практики не відбулося, а спроби обґрунтувати пропуск строку посиланням на «колізію норм» або неоднозначність правового регулювання не визнаються поважними причинами.
З практичної точки зору ця позиція Верховного Суду вимагає максимальної дисципліни у дотриманні процесуальних строків. Після завершення процедури адміністративного оскарження у платника податків фактично залишається лише один місяць для прийняття рішення щодо подальшого судового захисту та підготовки позову. З огляду на це рекомендуємо оцінювати перспективи судового оскарження ще на етапі адміністративної процедури та забезпечувати готовність до оперативного звернення до суду. Будь-яке зволікання або орієнтація на більш тривалі строки створює суттєвий ризик втрати можливості захисту інтересів у судовому порядку.
