Передісторія українського кіно починається ще у 1893 році, коли Йосип Тимченко, ще до братів Люм’єр, винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші у світі кінозйомки. Із 7 листопада до 20 грудня 1893 року дві стрічки, «Верхогони-кавалеристи» та «Метальник спису», демонструвалися в готелі «Франція» в Одесі.
Проте справжній вибух українського кіно стався у 1925 році, коли був випущений фільм «Броненосець Потьомкін», який донині вважається одним із найвидатніших фільмів у світовій кінематографії.
Також слід згадати ім’я Олександра Довженка, який став центральною постаттю українського кіно. Його фільми, такі як «Звенигора», «Арсенал» і «Земля», дали початок новому напряму в кіно – «українському поетичному кіно». Останній з цих фільмів увійшов до топ-12 кіноробіт усіх часів і народів, визначеному за результатами анкетування на П’ятій всесвітній виставці в Брюсселі у 1958 році.
У 2005 році Україна здобула свою першу «Золоту пальмову гілку» на Каннському міжнародному кінофестивалі завдяки короткометражному фільму «Подорожні» режисера Ігоря Стрембіцького.
А в 2014 році відбулася прем’єра фільму «Плем’я», який став першим у світі стрічкою без слів, в якій мова жестів стала основним засобом спілкування. Стрічка вийшла в прокат у десятках країн та була представлена на понад 100 кінофестивалях світу, де отримала понад 40 нагород, серед яких Європейський кіноприз і три призи Каннського кінофестивалю.
За ці понад сто років історії українського кіно відбулися численні витоки та розвиток, і сьогодні наша кіноіндустрія визнана та поважана в усьому світі. Нехай ця історія продовжує розцвітати, даруючи нам нові та незабутні шедеври кіномистецтва.