1.Суд підтвердив позицію контролюючого органу щодо неправомірності застосування пільгової ставки при виплаті доходів нерезиденту
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підтримано позицію контролюючого органу щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 175 млн грн через встановлення порушення в частині правомірності застосування норм міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування.
Посилання на Постанову суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115453856
Судом підтверджено, що платником податків під час виплат процентів за позиками на користь нерезидента не враховані норми Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та вимоги Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у частині застосування зменшеної ставки податку у зв’язку з виплатою доходу не на користь бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу.
Колегія суддів погодилася з доводами контролюючого органу про те, що зменшена ставка оподаткування доходів нерезидента, який отримує дохід, не повинна застосовуватись, оскільки нерезидент не є їх фактичним власником і, як наслідок, підлягає оподаткуванню за ставкою 15 % (п.п. 141.4.2 статті 141 Кодексу), зазначивши, що «передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку, не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу.
Зокрема, не може бути застосовано звільнення від сплати податку або його пільгові ставки у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді, зокрема, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому. При визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконання функцій та покладені на нерезидента ризики».
Також судом підтверджено можливість контролюючим органам під час проведення перевірок використовувати інформацію, отриману з офіційних сайтів, зокрема з Реєстраційної палати Великої Британії («Companies House»), щодо діяльності компанії-нерезидента, податкової та фінансової звітності, реєстраційних даних тощо.
2.Рішення апеляційного суду щодо оподаткування доходу нерезидента у формі процентів – на користь платника
(Постанова від 15 листопада 2023 року у справі №440/8798/22)
Платник податків сплачував проценти за користування кредитними коштами на користь компанії з Великої Британії і застосовував пільгову ставку за Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між урядом України і Великою Британією.
Після проведеної перевірки ДПС поставила під сумнів економічну сутність компанії-нерезидента, якій виплачувалися проценти, в Британії, і стверджувала, що виплата процентів такій компанії суперечить принципу основної мети.
Суд врахував наступне:
- компанія-нерезидент, якій виплачувалися доходи, є резидентом Великої Британії, про що було надано відповідні довідки;
- договорами позики з нерезидентом не передбачено положень щодо зобов`язань нерезидента перераховувати проценти на користь третіх осіб чи інших застережень щодо використання коштів;
- лист від Королівської податкової та митної служби Великої Британії:
- інформація про будь-які розслідування податкових справ щодо компанії-нерезидента відсутня;
- компанія-нерезидент своєчасно виконує всі свої зобов`язання відповідно до вимог законодавства про оподаткування доходів від трудової діяльності;
- нерезидент не має жодних обов’язків щодо використання будь-якої частини грошей, отриманих компанією, для сплати певної заборгованості;
- на думку спеціаліста з міжнародного оподаткування Королівської податкової та митної служби, який підписав зазначений лист, нерезидент не є кондуїтною компанією, тобто такою що не має бенефіціарного права власності на дохід. Як вважає спеціаліст, компанія не брала та не видавала кредити для того, щоб отримати неналежні переваги відповідно до договорів щодо уникнення подвійного оподаткування у Великій Британії;
- нерезидент є більше, ніж штучне юридичне утворення, має працівників, виплачує винагороду, має інший дохід.
Хоча поряд із цим зазначено, що компанія-нерезидент повинна використовувати відсотки, отримані від внутрішньо групових позик, вона має задовольняти виплати, які їй належало сплатити, за рахунок власного фінансування, це відбувається на тій самій основі, що і з будь-якою фінансовою компанією, яка бере на себе позику для подальшого кредитування (наприклад, банк). Тому вона не зобов`язана передавати «дохід», оскільки компанія фактично зобов`язана здійснювати виплати з «доходу», що є іншим поняттям.
Також податковий орган Великої Британії зазначає, що нерезидент є добросовісним платником податків, не є фіктивною компанією і створений не з метою отримання переваг за конвенцією, а з метою отримання переваг на ринку Лондона та Сполученого Королівства.
А тому відсутні сумніви щодо того, що компанія є бенефіціарним власником доходу та може застосовувати пільгову ставку за конвенцією.
3.Рішення апеляційного адміністративного суду щодо підтвердження статусу податкової резидентності іншої юрисдикції та оподаткування доходу нерезидента від відчуження цінних паперів – на користь платника
(Постанова від 12 грудня 2023 року у справі № 640/2/22)
Платником податків було виплачено на користь податкового резидента Франції дивіденди та кошти за договорами купівлі облігацій, ціна яких включала номінальну вартість, накопичений купонний (процентний) дохід та дисконт. При виплаті дивідендів платником податків було застосовано ставку податку на доходи нерезидентів 0%, а при оплаті облігацій – податок утримано не було.
Під час проведення податкової перевірки контролюючий орган наполягав на тому, що:
- при виплаті дивідендів ставку податку 0% було застосовано неправомірно, оскільки довідка про підтвердження статусу податкового резидента Франції була видана раніше, ніж затверджене рішення про виплату дивідендів, а також в такій довідці не було вказано суми дивідендів до сплати;
- операція з купівлі облігацій є також і операцією з виплати резиденту Франції пасивного доходу (у вигляді процентів) з джерелом походження з України, у зв`язку з чим платник податків мав окремо оподаткувати таку виплату.
Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відмовив у задоволенні апеляційної скарги контролюючого органу, зазначивши, що:
- платник податків повинен переконатися у наявності у контрагента статусу резидента відповідної юрисдикції саме до моменту виплати доходу на його користь, а чинне законодавство не встановлює вимог щодо конкретної дати (або періоду), коли саме має відбуватися посвідчення резидентності. Навпаки, дозволяється використовувати для звільнення (зменшення) від оподаткування довідку з інформацією за попередній звітний період з отриманням довідки після його закінчення;
- надана платником довідка форми «730_FR_ANG_SD» є єдиною формою, яка підтверджує статус резидента Франції, проте в ній не передбачене зазначення відомостей, зокрема, про суму одержуваного доходу. Незважаючи на це, як українськими, так і французькими уповноваженими органами вона визнається належною підставою для цілей застосування пільгової ставки податку на доходи нерезидентів;
- суми, які контролюючий орган трактує як проценти, – накопичений купонний дохід – це складова частина вартості облігації, і попередньо розрахований дохід за нею, однак не власне проценти у розумінні податкового законодавства та Конвенції, оскільки такі проценти сплачуватиме саме емітент облігацій на дату, визначену проспектом емісії. Визначення такого показника вартості облігації здійснюється суто для цілей оцінки вартості та бухгалтерського обліку і не є підставою для визнання доходів у розумінні податкового законодавства.
З огляду на це, при виплаті дивідендів резиденту Франції платник податків правомірно застосував ставку податку на доходи нерезидентів 0%, а виплата нерезиденту у складі вартості облігацій накопиченого купонного (процентного) доходу фактично є інвестицією, а не виплатою процентів із джерелом походження з України.
4.Про пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про можливість звільнення об’єктів нерухомості від оподаткування на підставі вторинного підпункту «є» первинного підпункту 266.2.2 пункту 262.2 статті 266 ПК України, якщо власниками об’єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, зокрема нерезиденти, за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду, з урахуванням виду діяльності платника).
Передача будівель промисловості в безоплатне тимчасове користування іншій особі з метою виробництва залізобетонних конструкцій для будівництва не звільняє платника від обов’язку оприбуткування цих будівель податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Якщо промислова будівля не використовується її власником за функціональним призначенням, а передається безоплатно в тимчасове користування іншій особі для виготовлення промислової продукції, то така нерухомість є об’єктом оподаткування.
Постанова КАС ВС від 17 січня 2024 року у справі № 520/2239/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116396713
5.До складу доходу платника на єдиному податку, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 292.11 статті 292 ПКУ до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рух грошових коштів від ПП до його контрагентів документально підтверджено. Ці грошові кошти повернуто позивачем за договорами поворотної фінансової допомоги у період, що не перевищує 12 календарних місяців з моменту отримання такої поворотної фінансової допомоги, тому висновок податкового орану про те, що ПП перевищено обсяг доходу платника єдиного податку третьої групи, визначений підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України є помилковим.
Тобто нормами податкового законодавства передбачена чітка ідентифікація таких коштів для визначення їх саме як – поворотна фінансова допомога.
Крім того, під час проведення перевірки позивачем було надано письмові пояснення про те, що кошти, зараховані на рахунки в установах АТ «Альфа Банк» та АТ «ОТП Банк» перераховані не за сільськогосподарську продукцію, а отримані в якості поворотної фінансової допомоги, на підтвердження чого були надані відповідні договори, які відображені в акті перевірки.
Однак, контролюючим органом не було враховано рух грошових коштів на банківському рахунку, відкритому у відділенні №1 ПУМБ в м. Кропивницький, випискою з якого підтверджується повернення позивачем контрагентам, зазначеним в акті перевірки, грошових коштів за відповідними договорами про надання поворотної фінансової допомоги.
Крім того, були внесені відповідні зміни у платіжні документи для ідентифікації вказаних коштів саме як поворотної фінансової допомоги, що підтверджується листами контрагентів про помилкове визначення призначення платежу та зміни на вірне, а саме: «Поворотна-фінансова допомога згідно укладених договорів».
Постанова Верховного суду від 18 квітня 2022 року справа № 200/12985/19-а
6.Щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку під час війни – позиція Верховного Суду
Платник податків, який у зв`язку із проведенням бойових дій втратив можливість здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід від підприємницької діяльності та/або навіть втратив основні засоби для ведення такої господарської діяльності не може бути притягнутий до відповідальності у зв`язку із невиконанням ним податкових обов`язків. Разом з тим, для звільнення платника від виконання податкових обов`язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку повинні бути реальними та об`єктивними, а не формальними. Платник податків повинен надати вичерпний перелік документів, які підтверджуються виникнення щодо обставин, які унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов`язків.
Разом з тим, судами установлено, що позивачем, ані до контролюючого органу, ані до суду, не надано доказів на підтвердження того, що позивачем за місцем реєстрації юридичної адреси провадилась будь-яка господарська діяльність, зберігались документи необхідні для ведення господарської діяльності, зберігалась техніка та/або обладнання необхідні для ведення діяльності, тощо.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що на підтвердження наявності обставин, які обумовлюють неможливість виконання податкового обов`язку, позивачем подано контролюючому органу документи, які підтверджують тимчасові технічні несправності. При цьому позивач у поданій контролюючому органі заяві не зазначає про пошкодження, втрату, знищення, зіпсуття бухгалтерської документації, що в свою чергу унеможливлювало б виконання податкових обов`язків з подання податкових декларацій.
Суди висновували, що позивачем не доведено жодними доказами втрату (не відновлення) бухгалтерської документації, первинних документів, на підставі яких він мав здійснювати декларування з податку на прибуток, а також взагалі на обґрунтував, чому існує неможливість виконання податкового обов`язку саме з податку на прибуток, тоді як ним виконується такий обов`язок з подання податкових декларацій з інших податків.
Посилання позивача в обґрунтування неможливості виконання податкових обов`язків на втрату (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, спричинених військовою агресією РФ, не підтверджені належними доказами, якими в контексті спірних правовідносин були б документи, зазначені у Переліку документів, що підтверджують неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків, в якому чітко зазначено, які саме документи можуть підтвердити ту або іншу підставу, проте жодний із таких документів не надано контролюючому органу.
Отже, у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання / несвоєчасне виконання.
Постанова Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справа № 280/6527/22
