24 лютого 2026 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо спрощення оформлення первинних документів з надання послуг», спрямований на зменшення адміністративного навантаження на бізнес шляхом спрощення документообігу.
Важливо: Закон не скасовує первинні документи та не знімає контроль, а надає бізнесу право вибору:
- акти виконаних робіт стають необов’язковими;
- сторони можуть і надалі працювати з актами, якщо вважають це за доцільне;
- у разі домовленості між сторонами інвойс, підписаний виконавцем, може використовуватися замість актів виконаних робіт.
За підходом, який анонсовано в матеріалах щодо прийнятого Закону, якщо в первинному документі є дата (період) здійснення операції, то відсутність реквізитів замовника (посада/ПІБ/особистий підпис відповідальної особи) не вважатиметься порушенням за умови, що:
- такий порядок прямо передбачений письмовим договором;
- операція відображена у бухгалтерському обліку саме в тому звітному періоді, в якому вона фактично була здійснена.
Водночас Закон встановлює винятки: дія зазначеного положення не поширюється на вимоги до документування:
- господарських операцій, оплата за які здійснюється за рахунок публічних коштів;
- господарських операцій, здійснених на виконання договорів найму (оренди) державного або комунального майна;
- договорів будівельного підряду та проектно-вишукувальних робіт;
- договорів про пожертву, благодійну або гуманітарну допомогу.
Окремо варто врахувати практичний аспект застосування. Для податкових цілей сам по собі односторонній документ може бути недостатнім доказом реальності нематеріальних послуг (консалтинг, маркетинг, ІТ), тому доцільно мати додаткові підтвердження. Також на практиці акти виконаних робіт залишаються важливими не лише для обліку, а й для договірних спорів та внутрішніх контролів (як тригер для оплати/закриття етапів), тому повна відмова від актів може вимагати перегляду внутрішніх процедур.
