В Україні пропонують масштабно реформувати ринок інвестиційних фондів. У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 16137 «Про інвестиційні фонди», який має замінити чинний Закон України «Про інститути спільного інвестування» та наблизити регулювання галузі до європейських стандартів. Йдеться не лише про зміну назв або класифікації фондів.
Законопроєкт передбачає нову модель організації інвестиційних фондів, інші вимоги до компаній з управління активами, спеціальні правила для окремих видів інвестицій та посилення відповідальності за порушення.
Якщо документ ухвалять у запропонованій редакції, учасникам ринку доведеться переглянути свої бізнес-моделі, оцінити перспективи чинних фондів і заздалегідь підготуватися до переходу на нові правила.
Від звичної моделі інвестиційних фондів до європейського підходу
Одна з ключових змін — запровадження нової класифікації інвестиційних фондів. Замість нинішнього поділу інститутів спільного інвестування на пайові та корпоративні законопроєкт пропонує розмежовувати фонди за двома основними категоріями:
- публічні інвестиційні фонди;
- альтернативні інвестиційні фонди.
При цьому нова модель передбачає можливість обирати організаційно-правову форму фонду залежно від його структури та бізнес-моделі.
Такий підхід враховує європейські підходи до регулювання інвестиційних фондів, зокрема закріплені в директивах UCITS та AIFMD.
Законопроєкт також передбачає, що інвестиційні фонди здійснюватимуть емісію інвестиційних сертифікатів, а створення субфондів у межах одного інвестиційного фонду буде заборонено. Отже, змінюється не тільки класифікація, а й окремі елементи структури та функціонування фондів.
Для ринку це означатиме перехід до іншої регуляторної моделі. Замість звичної організаційної класифікації основне значення матимуть категорія фонду, характер його діяльності та відповідні вимоги до управління активами.
Водночас ідеться не про автоматичне припинення діяльності всіх чинних фондів. Законопроєкт передбачає перехідні правила, за якими учасникам ринку доведеться визначитися з подальшою моделлю роботи.
Нові можливості для інвестування: від венчурних проєктів до нерухомості
Законопроєкт передбачає різні види альтернативних інвестиційних фондів, зокрема венчурні фонди, фонди соціального підприємництва, фонди довгострокових інвестицій та фонди нерухомості.
Важливо, що йдеться не про першу появу венчурних фондів в Україні. Вони вже працюють у межах чинного законодавства. Запропонована реформа має змінити загальну систему класифікації та регулювання фондів, передбачивши спеціальні режими для окремих напрямів інвестування.
Економічне значення цих змін полягає в можливості розширити інструментарій колективного інвестування. Залежно від остаточних правил, такі фонди можуть використовуватися для залучення капіталу в інноваційні проєкти, довгострокові інвестиції, соціальне підприємництво та нерухомість.
Однак сама поява нових категорій ще не гарантує припливу інвестицій. Для цього важливими будуть практичні умови роботи фондів, захист інвесторів, витрати на адміністрування та передбачуваність регулювання.
Фонди нерухомості: новий інструмент із високим порогом входу
Окрему увагу привертають запропоновані правила для фондів нерухомості. Законопроєкт передбачає для них, зокрема, такі вимоги:
- чисті активи — не менше 15 млн євро;
- кількість учасників — щонайменше 1 000 осіб;
- розподіл у формі дивідендів — не менше 90% прибутку, що підлягає розподілу відповідно до законопроєкту, протягом 12 місяців після закінчення відповідного фінансового року.
При цьому законопроєкт передбачає, що прибуток від приросту капіталу може не включатися до обов’язкового розподілу. Отже, правило про 90% стосується саме прибутку, який підлягає розподілу відповідно до запропонованих норм, а не 90% вартості активів фонду.
Крім того, проєкт встановлює вимоги до структури активів таких фондів: щонайменше 75% активів мають становити прийнятні інвестиційні активи, а до складу активів повинні входити щонайменше три об’єкти нерухомості. Ринкова вартість кожного з них не може перевищувати 40% загальної ринкової вартості активів фонду.
Такі параметри свідчать про намір створити спеціалізований інструмент колективного інвестування в нерухомість. За економічною ідеєю він має спільні риси з REIT — моделями інвестування в нерухомість, які використовуються у США та низці інших країн.
Для інвесторів подібний інструмент потенційно може відкрити можливість вкладати кошти в нерухомість через фонд, а не купувати окремий об’єкт самостійно. Для бізнесу це може стати додатковим механізмом залучення капіталу.
Водночас не варто автоматично ототожнювати запропоновану українську модель із REIT у США чи інших країнах. Її практичні можливості залежатимуть від остаточної редакції закону та правил застосування.
Крім того, високі вимоги до активів і кількості учасників можуть обмежити коло потенційних ініціаторів таких фондів. Тому важливо оцінювати не лише нові можливості, а й економічну доцільність створення відповідних структур.
Вимоги до КУА: капітал і ліцензування
Суттєві зміни очікуються для компаній з управління активами (КУА). Законопроєкт передбачає диференційований підхід до ліцензування залежно від категорії інвестиційних фондів та обсягу дозволеної діяльності.
Зокрема, пропонується запровадити ліцензії на управління публічними інвестиційними фондами, на управління альтернативними інвестиційними фондами в повному обсязі та на базове управління альтернативними інвестиційними фондами.
Загальний мінімальний розмір початкового капіталу КУА становитиме 125 тис. євро. Для отримання ліцензії на базове управління альтернативними інвестиційними фондами передбачено виняток — 50 тис. євро. Відповідний капітал має бути сформований у грошовій формі на момент подання заяви на отримання ліцензії.
Для КУА з базовою ліцензією також пропонується встановити обмеження щодо обсягу активів під управлінням: до 500 млн євро за умови, що фонди не використовують кредитне плече, а інвестори не мають права вимагати викупу інвестиційних сертифікатів протягом щонайменше п’яти років; або до 100 млн євро, якщо використовується кредитне плече. Крім того, вимоги до власних коштів КУА можуть збільшуватися залежно від обсягу активів під управлінням.
Перехідними положеннями передбачено поступове збільшення коефіцієнта, який застосовується до окремих вимог щодо власних коштів КУА, встановлених пунктом 2 частини першої статті 117 та частиною третьою статті 163 законопроєкту. У 2028 році цей коефіцієнт становитиме 0,1, у 2029 році — 0,2, у 2030 році — 0,3. Надалі він щороку збільшуватиметься на 0,1 і з 1 січня 2037 року становитиме 1.
Окремо законопроєкт передбачає зміни у регулюванні зберігачів активів інвестиційних фондів, зокрема вимоги до ліцензування відповідної діяльності.
Для чинних КУА реформа означатиме необхідність оцінити, чи відповідає їхня бізнес-модель майбутнім вимогам. Компаніям варто заздалегідь визначити, які категорії фондів вони планують обслуговувати, яка ліцензія їм знадобиться та чи достатньо наявних фінансових і організаційних ресурсів.
Важливими будуть не лише вимоги до капіталу. Компаніям варто проаналізувати, як нове регулювання вплине на внутрішні процедури, управління ризиками, контроль за активами та взаємодію з інвесторами.
Що буде з чинними фондами
Перехід до нової системи не має відбутися одномоментно. Законопроєкт передбачає різні строки залежно від типу чинного інституту спільного інвестування.
Відкриті та інтервальні ІСІ протягом трьох років із дня набрання чинності новим законом повинні будуть прийняти рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації. Реорганізувати їх можна буде виключно в публічні інвестиційні фонди.
Закриті ІСІ повинні будуть прийняти рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації до 1 січня 2041 року. Їх можна буде реорганізувати виключно в альтернативні інвестиційні фонди. Крім того, проєкт передбачає заборону приймати рішення про продовження строку діяльності закритого ІСІ через один рік із дати набрання чинності законом.
Для окремої категорії старих закритих інвестиційних фондів і закритих взаємних фондів інвестиційних компаній, створених за законодавством, що діяло до Закону України «Про інститути спільного інвестування» 2001 року, встановлено коротший строк: рішення про припинення шляхом ліквідації потрібно буде прийняти протягом одного року з дня набрання чинності новим законом.
Якщо необхідних рішень не буде прийнято або фонд не відповідатиме встановленим вимогам, законопроєкт передбачає можливість прийняття регулятором рішення про його ліквідацію.
Окремо слід звернути увагу на передбачену законопроєктом заборону з дня набрання ним чинності здійснювати емісію акцій корпоративних інвестиційних фондів та інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів.
Це обмеження може вплинути на плани учасників ринку щодо запуску нових структур або залучення капіталу через нинішні механізми. Водночас сама по собі ця норма не означає автоматичного припинення діяльності всіх уже створених інвестиційних фондів: їх подальша доля залежатиме також від передбачених законопроєктом перехідних правил, зокрема вимог щодо реорганізації або ліквідації окремих категорій інститутів спільного інвестування.
Отже, тривалий перехідний період не означає, що чинні структури зможуть без змін працювати безстроково. Учасникам ринку доведеться оцінити перспективи кожного фонду, визначити доцільність реорганізації та врахувати витрати, пов’язані з переходом.
Штрафи до 85 млн грн: посилення відповідальності
Законопроєкт передбачає посилення відповідальності за порушення вимог законодавства про інвестиційні фонди.
За окремі порушення фінансові санкції для фізичних осіб можуть сягати 85 млн грн. Для юридичних осіб передбачено штраф до 85 млн грн, але не більше 10% загального річного обороту. Ці максимальні санкції стосуються конкретного переліку порушень, визначеного законопроєктом, а не будь-якого порушення без винятку.
Це не універсальна санкція за будь-яке порушення: для інших порушень законопроєкт встановлює нижчі граничні штрафи — до 250 тис. грн для фізичних осіб та до 500 тис. грн для юридичних осіб.
Окремо законопроєкт передбачає можливість застосування санкції в розмірі, що вдвічі перевищує вигоду, отриману внаслідок порушення, якщо таку вигоду можна визначити. Для окремих категорій порушень застосування санкцій залежатиме також від того, чи вчинялося порушення систематично.
Для учасників ринку це означає, що дотримання регуляторних вимог матиме ще більше значення для фінансової та операційної стійкості бізнесу. КУА та іншим підконтрольним суб’єктам варто оцінити внутрішні процедури контролю й заздалегідь визначити потенційні зони ризику.
Коли можуть запрацювати нові правила
Законопроєкт № 16137 зареєстровано у Верховній Раді 12 жовтня 2026 року. На даний час документ перебуває на опрацюванні в парламентському комітеті. Отже, запропоновані положення ще не є чинними нормами законодавства.
За проєктом, закон має набрати чинності 1 січня 2028 року, хоча для окремих положень передбачені інші дати набрання чинності. Чинний Закон України «Про інститути спільного інвестування» пропонується визнати таким, що втрачає чинність, з 1 січня 2042 року.
Ці строки та положення можуть змінитися під час парламентського розгляду.
Тому учасникам ринку варто стежити не лише за датою можливого ухвалення документа, а й за остаточним змістом перехідних положень, ліцензійних вимог та правил для окремих категорій фондів.
Що варто зробити бізнесу вже зараз
Попри те що законопроєкт ще не ухвалений, його потенційний вплив достатньо значний, щоб почати попередню підготовку.
Компаніям з управління активами доцільно оцінити майбутні ліцензійні вимоги, потребу в капіталі та відповідність внутрішніх процедур запропонованій моделі. Власникам фондів — проаналізувати перспективи кожної структури, можливість реорганізації або ліквідації та витрати на перехід. Інвесторам — звернути увагу на те, як зміни можуть вплинути на управління активами, захист їхніх інтересів і доступні інструменти інвестування.
Бізнесу, який планує створення нових фондів або залучення коштів через інститути спільного інвестування, варто врахувати запропоновану заборону на емісію акцій корпоративних та інвестиційних сертифікатів пайових фондів із дня набрання законом чинності.
Реформа як передумова розвитку ринку капіталу
Законопроєкт № 16137 можна розглядати як спробу перебудувати систему інвестиційних фондів в Україні відповідно до європейських підходів.
Він передбачає нову класифікацію фондів, спеціалізовані інструменти інвестування, диференційовані вимоги до компаній з управління активами та посилення відповідальності за окремі порушення.
Якщо реформу буде реалізовано послідовно, вона може розширити можливості для колективного інвестування та створити додаткові механізми залучення капіталу.
Проте результат залежатиме не лише від тексту закону, а й від якості його практичного впровадження, пропорційності регуляторних вимог та передбачуваності нагляду.
Для чинних учасників ринку головне завдання зараз — не робити передчасних висновків, але й не ігнорувати масштаб запропонованих змін.
Завчасна оцінка наслідків допоможе підготуватися до нової моделі регулювання та прийняти обґрунтовані рішення, якщо законопроєкт буде ухвалено.
Спеціально для Oboz.ua
