Наявність значної кредитної заборгованості та відсутність можливості її погасити ще не гарантують відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Верховний Суд наголошує: боржник має належними доказами підтвердити свій фінансовий стан, розкрити відомості про майно та доходи й довести наявність передбачених законом підстав для застосування процедури.
Водночас суд оцінює не лише суми заборгованості та відомості в деклараціях, а й поведінку боржника: обставини виникнення заборгованості, використання позикових коштів, ставлення до виконання зобов’язань і взаємодію з кредиторами.
Практика Верховного Суду у справах № 917/1999/25 та № 917/2334/25 показує, які обставини можуть стати перешкодою для відкриття провадження та чому підготовка до процедури неплатоспроможності не повинна зводитися лише до підрахунку боргів.
Неплатоспроможність — це не просто наявність боргів
Кодекс України з процедур банкрутства передбачає спеціальну судову процедуру для фізичних осіб, які не можуть виконувати свої грошові зобов’язання. Залежно від обставин вона може передбачати реструктуризацію боргів або процедуру погашення боргів із подальшим вирішенням питання про звільнення від непогашених зобов’язань.
Водночас ця процедура має визначену законом мету: врегулювати фінансову ситуацію боржника та забезпечити баланс його інтересів і прав кредиторів. Вона не призначена для того, щоб особа могла формально підтвердити відсутність коштів і лише на цій підставі домогтися списання заборгованості.
Стаття 115 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підстави, за яких фізична особа може звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Серед них — припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців; відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; а також наявність ознак загрози неплатоспроможності.
Тому сам факт значної заборгованості, прострочення платежів або відсутності майна не означає автоматичного виникнення права на застосування цієї процедури. Необхідно встановити передбачені законом обставини та підтвердити їх належними доказами.
Що має довести боржник
Статті 115 і 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначають підстави звернення до суду та вимоги до заяви й документів, які до неї додаються. Тому підготовка до процедури починається зі збору та перевірки інформації про фінансовий і майновий стан.
Практично це означає необхідність підготувати цілісну картину своїх зобов’язань, активів, доходів і причин виникнення фінансових труднощів.
Зокрема, варто звернути увагу на такі питання.
Зобов’язання перед кредиторами. Необхідно відобразити кредиторів, суми заборгованості, підстави виникнення зобов’язань і стан їх виконання. Відомості мають узгоджуватися з кредитними договорами, розрахунками заборгованості та іншими наявними документами. Якщо заборгованість підтверджується виписками, кредитною історією чи іншими документами, слід перевірити, чи дають вони змогу встановити підстави виникнення та розмір відповідних зобов’язань.
Майно, доходи та витрати. Важливо повно розкрити відомості про власне майно, майнові права, доходи й інші обставини, які підлягають зазначенню в документах за вимогами Кодексу. Окрему увагу потрібно приділити деклараціям про майновий стан: слід перевірити повноту передбачених законом відомостей не лише про самого боржника, а й про майно, доходи та витрати членів його сім’ї в обсязі, визначеному законодавством.
Причини виникнення неплатоспроможності. Боржнику варто пояснити, які обставини призвели до неможливості виконувати зобов’язання: втрата роботи, зменшення доходів, погіршення фінансового стану бізнесу, істотне зростання витрат або інші об’єктивні причини. За можливості такі обставини слід підтвердити документами.
Проєкт плану реструктуризації. Разом із заявою про відкриття провадження боржник має подати пропозиції щодо реструктуризації боргів — проєкт плану реструктуризації. Його положення повинні бути обґрунтованими, зокрема щодо джерел доходів і можливості виконання запропонованих умов. Якщо план передбачає отримання доходів у майбутньому, важливо належно обґрунтувати реальність таких очікувань.
Це не означає, що особа зобов’язана мати достатній дохід для повного погашення всіх боргів. Процедура призначена для врегулювання ситуацій, коли виконання зобов’язань стало неможливим або існує загроза неплатоспроможності. Проте фінансові обставини мають бути підтверджені, а інформація, подана суду, — повною та послідовною.
Коли поведінка боржника викликає сумніви
У справах про неплатоспроможність Верховний Суд звертає увагу на добросовісність особи, яка звертається із заявою про застосування процедури.
Показовою є постанова Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 917/1999/25. Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження, оскільки боржник не надав достатніх доказів розміру заборгованості за всіма заявленими кредитними договорами та обставин виникнення відповідних зобов’язань. Зокрема, за частиною договорів не було належно підтверджено зарахування кредитних коштів боржнику.
Крім того, декларації про майновий стан не містили повної інформації про майновий стан боржника та членів його сім’ї, а джерела доходів, зазначених у проєкті плану реструктуризації, не були належно підтверджені. Суди також врахували використання позикових коштів на азартні ігри та інші обставини, які мали значення для оцінки поведінки боржника.
Верховний Суд підтримав висновок про те, що боржник не довів належними доказами наявності передбачених законом підстав для відкриття провадження. Отже, значна сума заборгованості та припинення платежів не можуть замінити належного документального підтвердження фінансового стану й обставин виникнення боргів.
Подібний підхід простежується і в постанові від 11 червня 2026 року у справі № 917/2334/25. У цій справі боржник протягом короткого періоду уклав понад 40 кредитних договорів, частину коштів систематично використовував для участі в азартних іграх і продовжував отримувати нові кредити після припинення платежів за раніше отриманими кредитами. Суди також врахували, що він не скористався запропонованими кредиторами програмами реструктуризації та пільгового погашення.
Верховний Суд погодився з відмовою у відкритті провадження, оскільки заявник не підтвердив наявності законних підстав для застосування процедури, а сукупність установлених обставин свідчила про недобросовісну поведінку.
Обидві справи демонструють спільний підхід: суд перевіряє не тільки факт заборгованості, а й достовірність відомостей, повноту розкриття фінансового стану та обставини, за яких виникли борги.
Водночас важливо не робити надмірно широких висновків. Витрачання кредитних коштів на азартні ігри саме по собі не є автоматичною підставою для відмови у відкритті провадження. Верховний Суд зазначив, що така поведінка може враховуватися під час оцінки добросовісності боржника та причин виникнення неплатоспроможності.
Вирішальне значення має сукупність обставин, а не один ізольований факт.
Чи потрібно спочатку домовитися з кредиторами
Спроби врегулювати заборгованість і комунікація з кредиторами можуть мати значення для оцінки поведінки боржника. У справі № 917/2334/25 суди врахували, що заявник не скористався запропонованими програмами реструктуризації та пільгового погашення.
Проте з цього не слід робити висновок, що перед зверненням до суду кожна фізична особа зобов’язана погодити реструктуризацію з кредиторами або отримати їхню згоду на відкриття провадження. Така універсальна умова не випливає із зазначених судових рішень.
Практичний висновок полягає в іншому: якщо кредитори пропонували реальні варіанти врегулювання заборгованості, доцільно зберігати відповідне листування, пропозиції та відповіді на них. Якщо запропоновані умови були неприйнятними або об’єктивно нездійсненними, варто бути готовим пояснити причини.
Так само важливо не приховувати обставин отримання нових кредитів, руху коштів чи відчуження майна. Якщо певні операції можуть викликати запитання, краще завчасно підготувати їх документальне пояснення, ніж залишати суперечності без відповіді.
Відкриття провадження ще не означає списання боргів
Необхідно розмежовувати різні етапи процедури неплатоспроможності.
На початковому етапі суд вирішує питання про відкриття провадження та перевіряє, чи відповідає заява вимогам Кодексу і чи підтверджені наведені в ній підстави. Якщо необхідні обставини не доведені, суд може відмовити у відкритті провадження.
Саме така ситуація розглядалася у справах № 917/1999/25 та № 917/2334/25. Йшлося про відмову у відкритті провадження, а не про відмову звільнити боржника від непогашених зобов’язань після завершення процедури.
Якщо провадження відкрито, це ще не означає, що борги обов’язково будуть списані. Надалі здійснюються передбачені Кодексом процедури, зокрема реструктуризація боргів або, за встановлених законом умов, процедура погашення боргів. Питання звільнення від непогашених зобов’язань вирішується з урахуванням результатів процедури та вимог законодавства.
Стаття 134 Кодексу визначає порядок і правові наслідки звільнення фізичної особи від боргів, а також передбачає зобов’язання, від яких боржник не звільняється після завершення процедури. Тому можливість списання конкретної заборгованості необхідно оцінювати з урахуванням її виду та вимог Кодексу.
Отже, очікування, що саме відкриття провадження автоматично припинить усі вимоги кредиторів, є помилковим.
Що варто зробити перед зверненням до суду
Підготовка до процедури неплатоспроможності має бути комплексною. До подання заяви доцільно:
Зібрати інформацію про всі зобов’язання. Перевірити кредитні договори, розрахунки заборгованості, судові справи та виконавчі провадження.
Перевірити повноту відомостей про майно й доходи. Переконатися, що заявлені дані є повними, послідовними та узгоджуються з інформацією з доступних офіційних джерел.
Уважно підготувати декларації про майновий стан. Перевірити, чи включено всі відомості, які вимагає Кодекс, зокрема інформацію про майно, доходи та витрати членів сім’ї в установленому законом обсязі.
Документально пояснити причини фінансових труднощів. Зберегти підтвердження втрати роботи, зменшення доходів, погіршення стану бізнесу або інших обставин, які вплинули на можливість виконувати зобов’язання.
Перевірити історію отримання та використання кредитів. Якщо протягом короткого періоду оформлювалися численні позики, варто підготувати пояснення обставин їх отримання та подальшого використання коштів.
Обґрунтувати проєкт плану реструктуризації. Переконатися, що запропоновані умови узгоджуються з фінансовими можливостями боржника, а зазначені джерела доходів підтверджені або належно обґрунтовані.
Зберегти документи про взаємодію з кредиторами. Пропозиції щодо реструктуризації, відповіді на них та інші спроби врегулювання заборгованості можуть допомогти пояснити поведінку боржника.
Цей перелік не замінює перевірки всіх вимог статті 116 Кодексу до змісту заяви та додатків. Конкретний склад документів залежатиме від обставин справи.
Висновок
Процедура неплатоспроможності фізичної особи є законним інструментом врегулювання ситуації, коли людина об’єктивно не може виконувати свої фінансові зобов’язання. Проте для її застосування недостатньо лише підтвердити наявність боргів: необхідно розкрити майновий стан, обґрунтувати причини неплатоспроможності та належно підтвердити передбачені законом підстави для відкриття провадження.
Практика Верховного Суду у справах № 917/1999/25 та № 917/2334/25 показує, що суди оцінюють обставини в сукупності. Недостатність доказів заборгованості, неповне розкриття майнового стану, непідтверджені джерела доходів, зазначені в проєкті плану реструктуризації, та обставини отримання й використання кредитів можуть вплинути на результат розгляду заяви.
Водночас сама наявність значних боргів, невдалі фінансові рішення або витрачання коштів на азартні ігри не повинні автоматично ототожнюватися з недобросовісністю. Важливо оцінювати всі обставини конкретної справи та наявні докази.
Тому належна підготовка до процедури — це не формальне оформлення заяви про відсутність коштів, а послідовне документальне підтвердження фінансового стану та обґрунтоване пояснення того, як виникла неплатоспроможність і яким чином боржник пропонує врегулювати свої зобов’язання.
Спеціально для Oboz.ua
