У постанові від 28 травня 2026 року у справі № 520/22570/25 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду необхідно встановлювати не лише факт направлення податкового повідомлення-рішення, а й момент, коли платник фактично дізнався або об’єктивно повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

І особливо актуальним цей підхід є в умовах воєнного стану.

Формальне вручення не завжди означає реальне отримання

Тривалий час у податкових спорах контролюючі органи послідовно посилалися на положення Податкового кодексу України, відповідно до яких податкове повідомлення-рішення вважається врученим, якщо його було направлено рекомендованим листом за податковою адресою платника.

Саме такий підхід застосували суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Оскільки податковий орган направив податкові повідомлення-рішення рекомендованим листом за податковою адресою платника, а поштове відправлення повернулося після закінчення строку зберігання, суди дійшли висновку про належне вручення рішень та пропуск строку звернення до суду.

Однак Верховний Суд не погодився з таким формальним підходом.

Що саме повинен встановити суд

На думку Верховного Суду, для вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду недостатньо встановити лише факт направлення податкового повідомлення-рішення відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Суд повинен з’ясувати:

• коли платник фактично дізнався про прийняття рішення;

• коли він об’єктивно міг дізнатися про його існування;

• чи мав він реальну можливість отримати відповідну кореспонденцію;

• чи існували обставини, які перешкоджали отриманню поштових відправлень.

Фактично Верховний Суд підкреслив, що питання строку звернення до суду повинно оцінюватися не лише через призму формального дотримання процедур вручення, а й через реальну можливість особи захистити свої права.

Воєнний стан має значення

Окрему увагу Верховний Суд звернув на обставини воєнного стану.

У справі платник податків посилався на те, що через ракетні обстріли був змушений залишити місце проживання та фактично не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію за своєю податковою адресою.

Крім того, про існування податкових повідомлень-рішень він дізнався лише після отримання відповідних матеріалів у відповідь на адвокатський запит.

Верховний Суд зазначив, що такі обставини не можуть залишатися поза увагою суду та потребують належної перевірки й оцінки під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до суду.

Саме по собі повернення рекомендованого листа після закінчення строку зберігання не доводить, що платник податків реально знав або повинен був знати про прийняття податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд застерігає від надмірного формалізму

Одним із ключових висновків постанови стало застереження Верховного Суду щодо надмірного формалізму під час оцінки дотримання процесуальних строків.

Суд прямо вказав, що висновок про пропуск строку звернення до суду не може ґрунтуватися виключно на факті направлення кореспонденції рекомендованим листом.

Такий підхід суперечить:

• принципу офіційного з’ясування всіх обставин справи;

• завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи;

• принципу доступу до правосуддя.

Фактично Верховний Суд наголосив, що суди повинні оцінювати не лише юридичну форму вручення документа, а й реальні обставини, за яких особа могла або не могла дізнатися про відповідне рішення.

Чому це рішення важливе для бізнесу

Для бізнесу це рішення має практичне значення насамперед у спорах щодо строків оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих під час воєнного стану.

Воєнні дії, евакуація, зміна місця проживання, неможливість отримання поштової кореспонденції або доступу до офісних приміщень стали реальністю для багатьох платників податків.

І саме тому автоматичне застосування формального підходу до вручення документів може призводити до фактичного позбавлення особи права на судовий захист.

Позиція Верховного Суду підтверджує, що в таких спорах вирішальне значення має не лише факт направлення податкового повідомлення-рішення, а й реальна можливість платника податків своєчасно дізнатися про його існування та скористатися правом на оскарження.

Висновок

Постанова Верховного Суду демонструє важливий підхід до оцінки строків звернення до суду в умовах воєнного стану.

Формальне направлення податкового повідомлення-рішення за податковою адресою саме по собі ще не означає, що платник податків фактично дізнався про його існування. При вирішенні питання про пропуск строку звернення до суду необхідно встановлювати реальний момент, коли особа отримала інформацію про відповідне рішення або об’єктивно могла її отримати.

Для бізнесу це рішення є важливим підтвердженням того, що в умовах воєнного стану право на судовий захист не може ставитися у залежність виключно від формального факту направлення кореспонденції за податковою адресою платника.

Спеціально для Oboz.ua

Згідно з чинним законодавством, дозволи на право користування пільгами з оподаткування, строк дії яких закінчився у період воєнного стану, продовжуються на весь період його дії та ще протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування.

Йдеться про звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів і послуг, безпосередньо виготовлених підприємствами та організаціями, заснованими громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю.

Водночас законодавство встановлює низку обмежень.

Не підпадають під звільнення наступні послуги:

• послуги, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор,
• окремі посередницькі операції (зокрема за договорами комісії, поруки, доручення та довірчого управління без передачі права власності).

Для того, щоб застосувати пільги підприємство має відповідати встановленим вимогам:

• кількість осіб з інвалідністю, які працюють за основним місцем роботи, повинна становити не менше 50 % середньооблікової чисельності штатних працівників;
• фонд оплати праці таких працівників має становити не менше 25 % загальних витрат на оплату праці.

У разі недотримання вимог законодавства податкові зобов’язання підлягають перерахуванню на загальних підставах із застосуванням фінансових санкцій.

Контролюючі органи рекомендують підприємствам своєчасно перевіряти відповідність установленим критеріям та забезпечувати належне оформлення документів для безперешкодного користування податковими пільгами.

Для багатьох платників податків цей механізм може стати ефективним способом мінімізувати фінансові наслідки податкової перевірки.

У чому полягає механізм?

Підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлює спеціальний механізм, який діє під час воєнного стану та дозволяє платникам податків за певних умов уникнути застосування штрафних санкцій і пені за результатами документальних податкових перевірок.

Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції та пеня не застосовуються, якщо платник податків сплачує донараховані за результатами перевірки податкові зобов’язання протягом встановленого законодавством строку.

Фактично закон надає платнику можливість погодитися з донарахованою сумою податкового зобов’язання та уникнути додаткового фінансового навантаження у вигляді штрафів і пені.

Для багатьох платників податків це може бути альтернативою тривалому адміністративному або судовому оскарженню, особливо у випадках, коли перспективи скасування донарахувань є невизначеними або економічно недоцільними.

За яких умов можна скористатися цією можливістю?

Для застосування зазначеного механізму одночасно повинні виконуватися такі умови:

• штрафні санкції нараховані за результатами документальної податкової перевірки;

• документальна перевірка була розпочата або відновлена після 1 серпня 2023 року;

• перевірка завершена до припинення або скасування воєнного стану;

• податковим органом визначено суму грошового зобов’язання;

• платник податків сплатив таке зобов’язання протягом 30 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення.

Важливо враховувати, що зазначений механізм поширюється саме на документальні перевірки та не застосовується до результатів камеральних або фактичних перевірок.

За наявності всіх зазначених умов штрафні санкції підлягають скасуванню, а пеня не нараховується.

Чи потрібно повідомляти податковий орган про сплату?

Податковий кодекс України не встановлює окремого обов’язку повідомляти контролюючий орган про здійснення відповідної оплати.

Разом з тим, з практичної точки зору доцільно направити до податкового органу лист із посиланням на підпункт 69.37. Податкового кодексу України та додати документи, що підтверджують сплату донарахованого податкового зобов’язання.

Такий підхід дозволяє мінімізувати ризик технічних помилок у податкових базах даних та уникнути подальших спорів щодо наявності податкового боргу або штрафних санкцій.

Чи можна використати наявну переплату

На практиці часто виникає питання, чи може платник використати наявну переплату для погашення донарахованого податкового зобов’язання.

Податковий кодекс України не містить прямої заборони щодо використання переплати для таких цілей.

Водночас з огляду на відносну новизну відповідного механізму та відсутність усталеної практики його застосування питання використання переплати доцільно оцінювати в кожному конкретному випадку окремо.

Тому перед прийняттям рішення про використання переплати для погашення донарахованого податкового зобов’язання бажано додатково проаналізувати поточну практику контролюючих органів та можливі ризики застосування підпункту 69.37 Податкового кодексу України.

Важливий вибір: штраф чи оскарження

Водночас платнику податків необхідно враховувати один принциповий нюанс.

Скориставшись механізмом, передбаченим підпунктом 69.37. Податкового кодексу України, платник фактично погоджується з донарахованим податковим зобов’язанням та відмовляється від подальшого оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.

Тому надалі оскаржити відповідне податкове повідомлення-рішення вже не вдасться.

Фактично бізнес має обрати одну з двох стратегій:

• погодитися з донарахуванням та уникнути штрафних санкцій;

• або оскаржувати результати перевірки та відстоювати свою позицію щодо донарахованого податкового зобов’язання.

Якщо за результатами перевірки винесено декілька податкових повідомлень-рішень, рішення щодо застосування цього механізму може прийматися окремо щодо кожного з них.

Висновок

Механізм, передбачений підпунктом 69.37. Податкового кодексу України, є одним із небагатьох інструментів, який дозволяє бізнесу суттєво зменшити фінансові наслідки податкової перевірки під час воєнного стану.

Однак перед його застосуванням варто ретельно оцінити перспективи можливого оскарження результатів перевірки. В окремих випадках відмова від штрафних санкцій може бути більш вигідним рішенням, ніж тривале оскарження, але лише тоді, коли платник погоджується із самою сумою визначеного податкового зобов’язання.

Саме тому після отримання податкового повідомлення-рішення важливо не лише оцінити суму донарахувань, а й визначити оптимальну стратегію подальших дій. У багатьох випадках своєчасна сплата донарахованого податкового зобов’язання може дозволити бізнесу уникнути значних додаткових фінансових втрат, однак таке рішення доцільно приймати лише після оцінки перспектив можливого оскарження результатів перевірки.

Спеціально для Oboz.ua

У 2026 році ESG перестає бути окремим напрямом — це інтегрована частина фінансів, ризик-менеджменту та аудиту. Консалтингові та аудиторські компанії першими проходять цей шлях на практиці, адже саме вони формують стандарти для бізнесу.

Інтеграція ESG-аудиту — це вже не про імідж, а про доступ до капіталу, контрактів і ринків. Бізнес, який не встигає перебудувати внутрішні системи, стикається з новими бар’єрами: від зауважень аудиторів до втрати довіри інвесторів.

Нас сьогоднішній день постає питання — інтегрувати ESG у систему управління, або працювати в умовах зростаючих ризиків і обмежень. 

Досвід AC Crowe Ukraine показу, ESG — це не про звіт, а про систему прийняття рішень, яку можна перевірити, виміряти і захистити перед інвестором чи аудитором.

Пані Олено, як змінився ESG-аудит за останні 2 роки, — що стало ключовим об’єктом перевірки?

За останні два роки ESG-аудит пройшов фундаментальну трансформацію. Якщо раніше він часто обмежувався перевіркою наявності політик і декларацій, то сьогодні фокус змістився на якість даних, процеси їх формування і інтеграцію у систему управління.

Ключовим об’єктом перевірки стали не звіти як такі, а джерела даних, логіка їх розрахунку, контрольні процедури, інтеграція у фінанси та ризик-менеджмент.

Фактично ESG-аудит сьогодні – це перевірка того, як компанія управляє бізнесом через дані, а не того, як вона інформує про свою відповідальність у гарних звітах, не до кінця розуміючи суть звітування.

Як ESG інтегрується у практику AC Crowe Ukraine?

У нашій практиці ESG не існує як ізольований сервіс. Ми інтегруємо його у фінансовий аудит, системи внутрішнього контролю, Due Diligence та консалтингові трансформаційні проєкти. Для того, щоб наші клієнти могли інтегрувати принципи ESG у свою діяльність відповідно до вимог та законодавства.

Наш підхід базується на простому принципі: ESG-дані мають бути настільки ж надійними, як і фінансові.

Це означає побудову методології, визначення відповідальних, інтеграцію у звітність і управління.

Інакше ESG не працює ні для бізнесу, ні для інвестора.

Чи можна сьогодні «пройти аудит» лише за рахунок політик і процедур?

Ні. І це одна з ключових змін. Політики – це лише декларація намірів. Аудит сьогодні перевіряє не наміри, а докази.

Якщо немає даних, підтвердження зв’язку з операційною діяльністю – політики не мають ваги. 

ESG без даних – це комунікація. 

ESG з даними – це система управління.

Які найбільші проблеми ви бачите у якості ESG-даних у компаній?

Головна проблема ESG-даних з точки зору аудитора — це їхня незрілість як системи звітності порівняно з фінансовими даними.

Якщо говорити системно, я б виділила три ключові проблеми якості ESG-даних з якими ми найчастіше стикаємося у практиці AC Crowe Ukraine.

Перше — фрагментарність і відсутність уніфікованої методології.

Дані формуються різними підрозділами з використанням різних підходів і припущень, що обмежує їхню порівнюваність і створює ризик розбіжностей. Для аудитора це одразу означає слабку контрольну функцію.

Друге — відсутність належного audit trail.

Компанії можуть надавати цифри, але не завжди можуть пояснити, як вони сформовані. Бракує задокументованої методології та підтверджуючих джерел. А з точки зору аудиту це критично, якщо показник неможливо відтворити — його неможливо підтвердити.

Третє — відсутність інтеграції ESG у бізнес-процеси.

ESG часто існує як окрема звітність і не пов’язаний із фінансовими показниками, ризиками чи KPI. Відповідно, такі дані не використовуються у прийнятті рішень і не проходять той самий рівень контролю, що й фінансова інформація.

У підсумку ми часто бачимо ситуацію, коли компанія має ESG-дані, але не має ESG-системи.

Саме тому в наших проєктах ми фокусуємось не лише на зборі даних, а на побудові методології, впровадженні контролю і підготовці до незалежної перевірки.

Як виглядає «правильна» система збору ESG-даних з точки зору аудитора?

З точки зору аудитора, така система має бути побудована за принципами фінансової звітності — забезпечувати прозорість, контрольованість і надійність даних. Вона включає:

• чітко задокументовану методологію розрахунку показників; 
• визначену відповідальність за формування та валідацію даних; 
• повноцінний audit trail, що дозволяє простежити показник до первинних джерел. 

Ключовим є принцип відтворюваності: показник має бути розрахований повторно з тим самим результатом. Якщо дані неможливо відтворити, їх неможливо належно підтвердити, а отже — надати впевненість щодо їх достовірності.

У більш широкому сенсі, «правильна» ESG-система — це не просто збір даних, а інтегрована система контролю та управління нефінансовою інформацією, яка відповідає тим самим принципам, що й фінансова звітність.

Які ESG-ризики сьогодні найбільше впливають на рішення банків і інвесторів?

Якщо говорити про практику, я б виділила три ключові групи ESG-ризиків, які найбільше впливають на рішення банків та інвесторів.

Перша — корпоративне управління, як основа довіри та ефективного управління ризиками.

Друга — операційні ESG-ризики, зокрема ланцюги постачання — їхня прозорість, стійкість і відповідність стандартам. У багатьох секторах це безпосередньо впливає на безперервність бізнесу.

Третя — кліматичні ризики, особливо для капіталомістких і регульованих галузей.

Водночас пріоритети цих ризиків завжди залежить від бізнес-моделі компанії.

І ключове — інвестори оцінюють не стільки самі ризики, скільки здатність компанії системно ними управляти.

Чи є приклади, коли ESG-фактори вплинули на відмову у фінансуванні?

Так, і таких кейсів стає дедалі більше. Вплив ESG може проявлятися як у прямій відмові у фінансуванні, так і в погіршенні його умов — підвищенні ставок або запровадженні додаткових обмежень і вимог до компанії, а також посиленні вимог до прозорості.

Найчастіші причини — слабке корпоративне управління, непрозорі ланцюги постачання та високі кліматичні ризики.

Водночас ключовим фактором зазвичай є не сам ризик, а нездатність компанії його чітко пояснити, виміряти та підтвердити.

Для інвестора це сигнал не лише про наявність ризику, а про відсутність контролю над ним, що напряму впливає на рішення щодо фінансування.

Які три помилки бізнес робить найчастіше при підготовці до ESG-аудиту?

Якщо говорити з практики, я б виділила три найпоширеніші помилки бізнесу при підготовці до ESG-аудиту.

Перша — сприйняття ESG як звітності, а не як системи управління.

Компанії фокусуються на підготовці документа, замість перебудови процесів, і в результаті отримують якісний звіт без реальної управлінської основи.

Друга — фокус на політиках замість даних.

Політики формалізуються швидше, ніж вибудовуються системи збору та верифікації даних. Без надійних даних такі документи не створюють практичної цінності для самого бізнесу.

Третя — недооцінка міжфункціональності процесу.

ESG охоплює фінанси, операційну діяльність, HR, закупівлі тощо, і коли відповідальність концентрується в одній функції, система не працює як цілісна.

У підсумку компанія інвестує ресурси, але отримує не інструмент управління, а формальну «вітрину».

А це означає, що очікуваного ефекту для бізнесу, з точки зору ефективності, управління ризиками та розвитку, — не досягається.

Чому «швидка підготовка до звіту» часто не працює?

Швидка підготовка до ESG-звіту зазвичай не працює, тому що ESG неможливо «зібрати» — його можна лише системно побудувати.

Звіт — це фінальний результат. Під ним має бути інфраструктура — дані, процеси їх збору, контрольні процедури та чітка відповідальність. Коли компанія намагається зробити «швидкий ESG», вона фактично створює документ без фундаменту.

І це дуже швидко стає очевидним: під час аудиту — коли бракує підтверджень, у due diligence — коли дані не сходяться, у роботі з партнерами – коли компанія не може відповісти на базові питання.

Тому що сьогодні оцінюють не просто звіт. Оцінюють систему, яка стоїть за ним.

Як інтегрувати ESG у фінансову та операційну систему компанії без створення дублюючих процесів?

Ключова помилка — будувати ESG як окремий «паралельний контур».

Ефективний підхід полягає в інтеграції ESG у вже існуючу систему управління. Це означає включення ESG-показників у фінансову звітність і управлінські дашборди, прив’язку до KPI та системи оцінки ефективності, інтеграцію в ризик-менеджмент, а також використання вже наявних операційних даних – закупівель, виробництва, логістики тощо.

У такій моделі ESG не створює додаткових процесів, а підвищує прозорість і керованість існуючих. Фактично мова йде не про окрему функцію, а про підвищення якості управління через дані.

З чого почати компанії у 2026 році, якщо ESG досі не інтегровано – який перший крок буде найбільш ефективним?

Найбільш ефективний перший крок — це визначення матеріальних ESG-факторів для бізнесу, тобто проведення materiality assessment.

Компанія має чітко зрозуміти, які ESG-фактори реально впливають на її фінансові результати та ризики, які з них є критичними для ключових стейкхолдерів і де саме вони виникають у бізнес-процесах. Саме це формує основу для подальших рішень.

Після цього логічна послідовність — побудова базової системи збору даних, інтеграція ESG у фінанси та ризик-менеджмент і лише потім — підготовка до звітності та можливого надання впевненості.

Ключова помилка — починати зі звіту. Без розуміння матеріальності та без якісних даних ESG не працює як інструмент управління.

З практики, саме з цього етапу починається побудова системи, яка є неформальною, а дійсно працює для бізнеу.

Спеціально для PAEW.

Фізична особа – резидент України створила іноземну юридичну особу та в подальшому поступово відчужувала корпоративні права на користь своїх синів. Останнє відчуження частки відбулося у 2025 році, після чого 100% корпоративних прав іноземної компанії стали належати синам платника податків.

Питання:

Платник податків звернувся до ДПС із питанням, чи вважається він контролюючою особою щодо такої іноземної компанії за правилами ст. 392 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), якщо учасниками компанії є його сини, а один із них визнає себе контролюючою особою у розмірі 100%.

Відповідь:

ДПС нагадала, що контрольованою іноземною компанією (надалі – КІК) визнається іноземна юридична особа, яка перебуває під контролем резидента України, який прямо або опосередковано володіє відповідною часткою в іноземній компанії або здійснює фактичний контроль над нею. Для цілей визначення частки володіння враховуються не лише частки, що належать особі безпосередньо чи опосередковано, а й частки її пов’язаних осіб.

ДПС зазначила, що фізична особа – резидент України, яка володіє або контролює частку у КІК спільно з іншими фізичними особами, може визнати себе контролюючою особою у повному розмірі. У такому випадку її частка визначається як сума часток, що належать їй та її пов’язаним особам.

Таким чином, якщо син платника податків визнає себе контролюючою особою щодо іноземної компанії у розмірі 100%, саме він подає звіт про КІК разом із декларацією про майновий стан і доходи. За таких умов у платника податків не виникає обов’язку подавати звіт про КІК щодо цієї компанії за 2025 рік.

Практичний висновок:

ДПС висловила позицію, відповідно до якої у разі визнання однією з пов’язаних осіб себе контролюючою особою щодо 100% частки у КІК саме така особа виконує обов’язок із подання звіту про КІК. Відповідно, інші пов’язані особи не подають окремий звіт щодо цієї ж іноземної компанії, якщо вони не мають самостійного статусу контролюючої особи та не здійснюють фактичний контроль над КІК.

З огляду на це рекомендуємо заздалегідь визначати, хто з пов’язаних осіб визнає себе контролюючою особою щодо КІК та подає відповідний звіт, а також забезпечити документальне підтвердження структури володіння, розміру часток і відсутності фактичного контролю з боку інших осіб.

До 2025 року у разі ідентифікації операцій з контрагентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку №480, у обсязі понад 10 мільйонів гривень, підприємство вимушено було готувати звітність з трансфертного ціноутворення (звіт про контрольовані операції та документацію з трансфертного ціноутворення).

З 01 січня 2025 року набула чинності норма (пп.39.2.1.2¹ Податкового кодексу України), яка надає можливість визнавати операції з такими контрагентами неконтрольованими та не готувати звітність з трансфертного ціноутворення щодо цих операцій (за умови відсутності інших критеріїв, визначених пп.39.2.1.1 Податкового кодексу України).

Для цього контрагент має у компетентних органах країни свого резидентства отримати одну з довідок про те, що:

• контрагент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування; або
• всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування. 

До прикладу, протягом 2025 року Ваше підприємство здійснювало операції з контрагентом, який зареєстрований та здійснює свою діяльність на території Республіки Польща і має організаційно-правову форму Sp.zo.o.S.K. (Партнерство з обмеженою відповідальністю). Обсяг операцій за результатами звітного року становив понад 10 мільйонів гривень. Обсяг доходів Вашого підприємства становить понад 150 мільйонів гривень. Отже, операції між Вашим підприємством та контрагентом можуть визнаватись контрольованими згідно з вимогами пп.39.2.1.1 та пп.39.2.1.7 Податкового кодексу України. Між Урядом України і Урядом Республіки Польща укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень. В такому випадку, підприємство може звернутись до свого контрагента з проханням про отримання ним сертифіката податкового резидентства. Контрагент звертається до компетентного органу своєї країни, отримує відповідний сертифікат (в друкованій або електронній формі) та здійснює його апостилізацію. Отриманий сертифікат передає підприємству, яке має забезпечити переклад сертифіката на українську мову, нотаріальне його засвідчення та подання до ДПС України (з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Однак, перед тим як звертатись до контрагента, треба з’ясувати одне питання: «Чи може партнерство самостійно отримати сертифікат податкового резидентства?»

Така можливість залежить від податкового статусу партнерства у відповідній іноземній юрисдикції. Якщо партнерство визнається окремим платником податку та самостійно підлягає оподаткуванню у державі своєї реєстрації, компетентний орган такої держави може видати сертифікат податкового резидентства безпосередньо на ім’я партнерства. Натомість якщо партнерство є фіскально прозорим утворенням, тобто його дохід для податкових цілей розподіляється та оподатковується на рівні партнерів, таке партнерство, як правило, не розглядається як самостійний податковий резидент, а підтвердження резидентства має здійснюватися на рівні відповідних партнерів.

Контрагент з організаційно-правовою формою Sp.zo.o.S.K. (Партнерство з обмеженою відповідальністю) є платником CIT (Corporate Income Tax) та може самостійно отримати зазначену довідку. Для підтвердження статусу податкового резидента Республіки Польща контрагент має отримати довідку за формою CFR-1.

Якщо ж, наприклад, операції здійснювались з контрагентом, який зареєстрований та здійснює свою діяльність на території Федеративної Республіки Німеччина, і має організаційно-правову форму GmbH & Co. KG (Командитне партнерство), то це партнерство, як правило, є податково прозорим і не може самостійно отримати відповідну довідку. У такому випадку контрагент має надати виписку з торговельного реєстру, який містить повний перелік партнерів, та звернутись до партнерів задля отримання ними довідки про їх податкове резидентства. Сертифікат податкового резидентства Федеративної Республіки Німеччина видається за формою 034450.

Компанія AC Crowe Ukraine здійснить аналіз ваших операцій на предмет ідентифікації таких, що потенційно потрапляють під контроль, здійснить супровід комунікації з контрагентом щодо отримання відповідних довідок, та допоможе у встановленому порядку подати їх до ДПС України.

Одним із ключових напрямів реформи є розширення можливостей для українського бізнесу, зокрема для малого та середнього підприємництва. Законопроєкт врегульовує механізм поділу предмета закупівлі на лоти, що має спростити участь невеликих регіональних компаній у великих тендерах та зменшити концентрацію закупівель у великих учасників ринку.

Документ також запроваджує можливість подання альтернативних тендерних пропозицій у випадках, коли це передбачено замовником. Це дозволить учасникам пропонувати власні технологічні або економічно вигідні рішення в межах закупівельних процедур. Крім того, оновлюються підходи до використання рамкових угод і динамічних систем закупівель, що має забезпечити більш прогнозовану та довгострокову співпрацю між замовниками і постачальниками стандартизованих товарів та послуг.

Окрему увагу приділено питанням субпідряду. Законопроєкт закріплює на рівні закону регулювання взаємовідносин із субпідрядниками та співвиконавцями, що має підвищити правову визначеність під час реалізації великих проєктів та закупівель.

Ухвалення законопроєкту також є частиною євроінтеграційних зобов’язань України, оскільки документ спрямований на імплементацію положень Директиви 2014/24/EU.

Сфера публічних закупівель входить до одного з базових кластерів переговорів щодо вступу України до Європейського Союзу.

Станом на 1 травня 2026 року платниками подано 19 045 звітів про КІК, з яких 9 343 – за повною формою та 9 702 – за скороченою формою. Для порівняння, кількість повних звітів про КІК за попередні звітні періоди становила: 13 559 – за 2022 рік, 17 615 – за 2023 рік та 18 626 – за 2024 рік.

За інформацією ДПС, обсяг задекларованих доходів КІК залишається суттєвим. Так, за 2024 звітний рік такий показник становив 2 366,8 млрд грн, тоді як за 2025 звітний рік станом на 01.05.2026 – 759,7 млрд грн. Водночас подання звітності за 2025 рік триває, оскільки повні звіти про КІК можуть подаватися у строки, визначені Податковим кодексом України. Найпоширенішими юрисдикціями реєстрації КІК за кількістю задекларованих компаній є Польща, Кіпр, США, Велика Британія та Естонія.

Окрему увагу ДПС приділила підставам звільнення від оподаткування прибутку КІК. Найчастіше платники декларують застосування звільнення у зв’язку з веденням КІК активної діяльності, за умови що частка пасивних доходів не перевищує 50 %, а також за наявності чинного міжнародного договору про обмін податковою інформацією. Серед інших поширених підстав зазначаються наявність достатньої економічної присутності, статус публічної компанії, дотримання граничного сукупного доходу всіх КІК одного контролера у розмірі 2 млн євро, сплата корпоративного податку за ефективною ставкою не нижче 13 %, а також одночасне застосування декількох підстав звільнення.

Водночас оприлюднена ДПС інформація свідчить про поступове формування ризик-орієнтованого підходу до аналізу КІК-звітності. Зокрема, потенційними ризик-маркерами можуть бути: реєстрація КІК в офшорних або низькоподаткових юрисдикціях; декларування активної діяльності без належного документального підтвердження її фактичного здійснення; відсутність достатньої економічної присутності; можливе штучне дроблення структури бізнесу з метою дотримання ліміту сукупного доходу в 2 млн євро; а також невідповідність даних КІК-звітності інформації, яка може бути отримана контролюючими органами в межах міжнародного автоматичного обміну за стандартом CRS.

Ключовий висновок для контролерів КІК: КІК-звітність поступово трансформується з формального звітного обов’язку в повноцінний інструмент податкового контролю за іноземними структурами українських контролерів. Тому контролерам іноземних компаній доцільно заздалегідь перевірити не лише своєчасність та повноту подання звіту про КІК, а й якість документального підтвердження обраної підстави звільнення від оподаткування, структури доходів КІК, наявності економічної присутності, фінансових показників компанії та узгодженості поданої звітності з інформацією, яка потенційно може бути отримана ДПС у межах міжнародного обміну податковою інформацією.

За даними офіційного сайту ДПС: Деклараційна кампанія КІК: з початку року подано понад 19 тис. звітів

Нагадаємо, що з 3 січня 2025 року ТТН оформлюється виключно за формою, наведеною у додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі – Правила № 363). Підприємство не має права змінювати структуру бланка – всі передбачені формою графи мають бути відтворені, навіть якщо окремі з них у конкретному випадку не заповнюються. Допускається лише опущення пояснювального тексту в дужках, зміна формату аркуша та друк на одній або кількох сторінках. Водночас сторони перевезення можуть за взаємною згодою додавати власні реквізити, якщо вони не спотворюють зміст основної форми (п. 11.1 Правил № 363).

Новий реквізит: «Місце зберігання транспортного засобу»

Цей реквізит безпосередньо пов’язаний із Положенням про особливості режиму праці та відпочинку водіїв (далі – Положення). У новій формі ТТН біля відповідної графи стоїть зірочка з поясненням: реквізит заповнюється у випадках, передбачених Положенням.

Пункт 5 Положення визначає категорії перевезень, на які не поширюються його вимоги, – за умови, що перевезення здійснюється в радіусі до 100 км по прямій від місцезнаходження суб’єкта господарювання або місця зберігання транспортного засобу (далі – ТЗ). До таких категорій належать, зокрема: перевезення без оплати для потреб основної діяльності водія (ТЗ до 7,5 т, керування не є основною професією); техдопомога та евакуація спеціалізованим транспортом; перевезення сільськогосподарськими та лісогосподарськими підприємствами орендованим транспортом; вантажні перевезення екотранспортом (газ/електроенергія) масою до 7,5 т; перевезення живих тварин між фермами, ринками та скотобійнями; перевезення будівельної техніки, якщо водій не є професійним водієм, та інші. У кожному з цих випадків фіксація місця зберігання ТЗ у ТТН обґрунтовує право на виключення з-під дії Положення.

Окремої уваги заслуговує узагальнюючий абзац наприкінці пункту 5 Положення, не прив’язаний до конкретного виключення: місцезнаходження суб’єкта господарювання, його структурного підрозділу або філії, де зберігається ТЗ, зазначається у ТТН. Крім того, розділ ІІІ Положення допускає подовження щоденного та щотижневого часу керування водія для доїзду до місця зберігання ТЗ – і саме запис у ТТН слугуватиме доказом правомірності такого подовження.

З огляду на це, до появи офіційних роз’яснень Мінрозвитку рекомендація є однозначною: зазначати місце зберігання ТЗ доцільно всім перевізникам, що підпадають під дію Положення, незалежно від конкретної категорії перевезення.

Обов’язкові реквізити ТТН

Перелік обов’язкових реквізитів встановлено ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344) і з набранням чинності наказом №1727 він не змінюється:

• дата і місце складання – зазначається фактичне місце завантаження вантажу (не юридична адреса підприємства), із найменуванням населеного пункту відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць за ДСТУ 4163:2020;
• вантажовідправник – повне найменування (або повні ПІБ для фізичної особи-підприємця), код ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП);
• автомобільний перевізник – аналогічний обсяг даних плюс ПІБ водія та номер його посвідчення;
• вантажоодержувач – повне найменування та ідентифікаційні коди;
• транспортний засіб – марка, модель, тип, реєстраційний номер, габаритно-вагові параметри (довжина, ширина, висота, загальна маса з вантажем, маса брутто);
• пункти завантаження та розвантаження.

Відсутність будь-якого з цих реквізитів є підставою визнати ТТН недійсною, що прирівнюється до її відсутності. Штраф за відсутність ТТН – 17 000 грн на перевізника (ст. 60 Закону № 2344).

Визначення сторін перевезення

Принциповий момент: ідентифікація учасників у ТТН базується на фактичному переміщенні вантажу, а не на договірній конструкції.

Вантажовідправник (ст. 1 Закону № 2344) – особа, яка безпосередньо зі свого складу або місця зберігання передає вантаж водієві. Це не обов’язково постачальник, продавець чи замовник перевезення. Саме вантажовідправник відповідає за достовірність відомостей у ТТН, оскільки лише він має фактичний доступ до інформації про характеристики вантажу.

Вантажоодержувач (ст. 1 Закону № 2344) – особа, яка фактично приймає вантаж та здійснює розвантаження ТЗ. Це не обов’язково покупець товару чи кінцевий споживач, а той, на чий об’єкт прибуває ТЗ і чий представник підписує ТТН.

Автомобільний перевізник (ст. 1 Закону № 2344, п. 1.3 Правил № 363) – власник або орендар ТЗ, який безпосередньо здійснює перевезення. Навіть якщо договір укладено з експедитором або логістичною компанією, у ТТН вказується фактичний перевізник – не посередник.

Посередник (замовник перевезення, експедитор) при транзитних поставках не є обов’язковим реквізитом ТТН. Водночас його можна внести як додатковий реквізит за згодою сторін (п. 11.1 Правил № 363) – наприклад, «Замовник перевезення» або «Експедитор».

Щодо формату даних учасників: для фізичних осіб-підприємців зазначаються повні ПІБ (не ініціали), для юридичних осіб – повна назва з організаційно-правовою формою. Унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР) зазначається лише за наявності – його відсутність не є порушенням.

Необов’язкові, але важливі елементи ТТН

Таблиця вантажно-розвантажувальних операцій не входить до переліку обов’язкових реквізитів за ст. 48 Закону № 2344, і її незаповнення формально не робить ТТН недійсною. Однак ст. 50 Закону № 2344 визначає місце та час навантаження і розвантаження як істотні умови договору перевезення. Відсутність цих записів позбавляє сторони можливості підтвердити витрати на перевезення, встановити момент переходу відповідальності за вантаж та пред’явити претензії щодо порушення строків доставки. При податкових перевірках контролюючі органи можуть ставити під сумнів реальність операції, якщо завантаження або розвантаження не задокументовано. Тому заповнення цього розділу є рекомендованим.

Відомості про вантаж у загальних випадках допускають узагальнений опис із посиланням на товаросупровідні документи. Детальна номенклатура обов’язкова лише для специфічних категорій – продуктів забою сільськогосподарських тварин (ідентифікація зв’язку між тушами та тваринами) та харчових продуктів тваринного походження (температурний режим).

Маса вантажу може зазначатися в кілограмах, а не в тоннах, якщо вантаж має незначну вагу – формалізм тут недоречний.

Що зробити вже зараз

Бізнесу варто до 26 липня 2026 року перевірити відповідність бланків ТТН оновленій формі з додатку 7 до Правил № 363, додати графу «Місце зберігання транспортного засобу» до друкованих та електронних форм, а також провести інструктаж відповідальних осіб щодо порядку заповнення нового реквізиту та випадків, у яких він є обов’язковим.

Початок і кінець періоду, за який формується файл SAF-T UA, визначаються в самому запиті.

Формат і структуру надання документів великим платником податків на запит контролюючого органу в електронній формі, що належать або пов’язані з предметом перевірки, визначено в Порядку надання документів великим платником податків в електронній формі при проведенні документальної перевірки, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1393.

Водночас у пункті 2.4 розділу ІІ Порядку № 1393 передбачено, що контролюючий орган забезпечує надання відомостей про формат електронних документів (інформації) великого платника податків шляхом їхнього розміщення на офіційному вебсайті ДПС.

Оновлена версія 2.0 файлу SAF-T UA опублікована 06 листопада 2024 року на офіційному вебсайті ДПС. З цього періоду платники податків отримали фактичну можливість ознайомитися з визначеним оновленим форматом файлу SAF-T UA і встановленими до нього технічними вимогами, адаптувати власні облікові й інформаційні системи, а також забезпечити виконання вимог контролюючого органу щодо подання електронних документів (інформації) у вигляді файлу SAF-T UA.

Отже, першим календарним роком, за який контролюючий орган має право під час проведення перевірки запитувати у великого платника податків копії документів, що створюється ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, – у вигляді файлу SAF-T UA, є 2024 рік, враховуючи, що на вебсайті ДПС оновлений файл SAF-T UA версія 2.0 було опубліковано 06 листопада 2024 року.

Водночас файл SAF-T UA не є податковою звітністю в розумінні глави 2 ПКУ, а належить до категорії електронних документів (інформації), обов’язок подання яких покладено на платника податків відповідно до підпункту 72.1.1.2 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 та пункту 85.2 статті 85 ПКУ.