ДПС зазначила, що об’єктом оподаткування контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, визначена за правилами ст. 39² Податкового кодексу України (далі — ПКУ).

Відповідно до пп. 170.13.2.4 ПКУ сума ПДФО з прибутку КІК може бути зменшена на суму корпоративного або іншого аналогічного податку, фактично сплаченого КІК, у тому числі податків, утриманих у джерела виплати із доходу КІК. Таке зменшення можливе лише за умови документального підтвердження фактичної сплати податку, копії якого подаються разом із декларацією. Водночас ІПК не містить прямого висновку, що податок з доходів нерезидента, утриманий саме в Україні при виплаті процентів на користь КІК, безумовно підлягає зарахуванню за пп. 170.13.2.4 ПКУ.

У підсумку ДПС акцентує на зарахуванні податків, сплачених за межами України, та окремо підкреслює, що враховується саме фактично сплачена сума податку, а не ставка. Для контролюючої особи така ІПК має прикладне значення, оскільки підтверджує сам механізм зменшення ПДФО з прибутку КІК на суму фактично сплачених КІК податків, у тому числі податків, утриманих у джерела виплати з доходу КІК.

Водночас у випадку, коли податок утримується саме в Україні при виплаті процентів КІК-нерезиденту, позиція ДПС не є достатньо однозначною. Тому на практиці перед застосуванням такого зменшення платнику варто забезпечити повний пакет підтвердних документів щодо нарахування процентів, утримання податку та його сплати до бюджету.

Ключовим нововведенням є доповнення Порядку новими вимогами до розкриття інформації за кодами пов’язаності 525 та 526, які застосовуються у випадках встановлення «економічної пов’язаності».

Зокрема, код пов’язаності 525 застосовується, якщо:

• доходи (виручка) від операцій з одним нерезидентом становлять 75 і більше відсотків доходів від операцій з усіма нерезидентами; та
• такі доходи одночасно становлять 50 і більше відсотків загального доходу платника податків від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У межах цього коду передбачається розкриття:

• загального обсягу доходу від операцій з усіма нерезидентами;
• загального доходу платника податків за даними бухгалтерського обліку;
• доходу від операцій з конкретним нерезидентом,

з обов’язковим відображенням як у грошовому вираженні, так і у відсотковому співвідношенні (до другого знаку після коми) як до загальної суми доходу (виручки) такої юридичної особи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку (%), так і до загальної суми доходу (виручки) такої юридичної особи – резидента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням непрямих податків) всім нерезидентам (%)».

Аналогічний підхід застосовується до коду пов’язаності 526, який використовується у разі, якщо:

• вартість придбань у одного нерезидента становить 75 і більше відсотків від усіх придбань у нерезидентів; та
• такі операції становлять 50 і більше відсотків загальної вартості придбань платника податків.

У цьому випадку розкривається інформація про:

• загальну вартість придбань у всіх нерезидентів;
• загальний обсяг придбань за рік;
• обсяг операцій з окремим нерезидентом,

також із зазначенням відповідних показників у гривнях та у відсотках.

Запровадження зазначених критеріїв спрямоване на ідентифікацію операцій із високою концентрацією з окремими нерезидентами, які можуть мати ознаки контрольованих для цілей трансфертного ціноутворення, та підвищення рівня прозорості таких операцій.

Суд прямо вказав, що у таких правовідносинах підлягає застосуванню спеціальна норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), яка встановлює чіткий місячний строк для звернення до суду, що обчислюється з дня завершення процедури адміністративного оскарження. Натомість положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) із тримісячним строком мають загальний характер і не застосовуються до спорів щодо нарахування грошових зобов’язань у разі використання досудового порядку оскарження.

Велика Палата окремо акцентувала, що жодної правової колізії між нормами ПКУ та КАСУ не існує. Відносини між ними підпорядковуються принципу lex specialis derogat generali, за яким спеціальна норма має безумовний пріоритет у застосуванні. Відтак аргументація платників податків щодо можливості застосування більш тривалого строку на підставі пункту 56.21 ПКУ не приймається судами, оскільки різні строки не суперечать один одному, а регулюють різні аспекти одних правовідносин.

Фактично Велика Палата підтвердила стабільність і незмінність підходу, сформованого Верховним Судом ще у 2020 році: у випадку попереднього адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень строк на звернення до суду становить один місяць і підлягає суворому дотриманню. Відступу від цієї практики не відбулося, а спроби обґрунтувати пропуск строку посиланням на «колізію норм» або неоднозначність правового регулювання не визнаються поважними причинами.

З практичної точки зору ця позиція Верховного Суду вимагає максимальної дисципліни у дотриманні процесуальних строків. Після завершення процедури адміністративного оскарження у платника податків фактично залишається лише один місяць для прийняття рішення щодо подальшого судового захисту та підготовки позову. З огляду на це рекомендуємо оцінювати перспективи судового оскарження ще на етапі адміністративної процедури та забезпечувати готовність до оперативного звернення до суду. Будь-яке зволікання або орієнтація на більш тривалі строки створює суттєвий ризик втрати можливості захисту інтересів у судовому порядку.

Під час заходу ми презентували нашу програму стажування «10 днів в аудиті 4.0» – можливість для успішного кар’єрного старту, що відкриває двері в реальний світ аудиту, податків і консалтингу та дозволяє відчути себе частиною професійної команди.

AC Crowe Ukraine – це не просто місце роботи, а простір для зростання, де кожен може реалізувати свій потенціал і знайти себе!

Ми будуємо культуру можливостей через програми розвитку, ініціативи для молодих фахівців та можливості мережі Crowe Global.

Предметом спору стало донарахування податковим органом зобов’язань у зв’язку з висновком про відсутність у нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) власника доходу. Контролюючий орган виходив із того, що кіпрська компанія виконує посередницьку (транзитну) функцію, оскільки отримані проценти нібито перераховуються на користь інших компаній групи. У зв’язку з цим податковий орган наполягав на застосуванні базової ставки 15% відповідно до Податкового кодексу України.

Платник податків обґрунтовував застосування ставки 2% тим, що нерезидент є податковим резидентом Кіпру, має право на отримання доходу, самостійно розпоряджається отриманими коштами та не має зобов’язань щодо їх подальшого перерахування третім особам. На підтвердження були надані сертифікати резидентства, договірна документація та фінансова звітність.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з позицією яких погодився Верховний Суд, зазначили, що застосування пониженої ставки податку відповідно до міжнародного договору можливе за умови одночасного виконання трьох критеріїв: нерезидент є резидентом відповідної юрисдикції, надано належне підтвердження такого статусу, а також нерезидент є бенефіціарним власником доходу. При цьому бенефіціарний власник визначається як особа, яка не лише формально отримує дохід, але й фактично контролює його та визначає подальшу економічну долю без обов’язку передавати його іншій особі.

Верховний Суд акцентував, що обов’язок доведення обставин, які свідчать про транзитний характер операцій або відсутність у нерезидента фактичного контролю над доходом, покладається на податковий орган. У цій справі контролюючий орган не надав належних доказів на підтвердження своїх висновків, а наведені аргументи були визнані припущеннями.

Суд також зазначив, що наявність корпоративної структури, пов’язаності осіб або здійснення внутрішньогрупового фінансування не є самостійною підставою для висновку про відсутність бенефіціарного статусу. Крім того, сам факт подальшого використання отриманих коштів, зокрема в межах корпоративних операцій, не свідчить про транзитність за відсутності обов’язку їх передачі третім особам.

Окремо Верховний Суд звернув увагу, що застосування кіпрського режиму Notional Interest Deduction (NID) не впливає на визначення статусу бенефіціарного власника та не може розглядатися як підстава для відмови у застосуванні положень міжнародного договору.

За результатами розгляду касаційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Таким чином, суд підтвердив правомірність застосування платником пониженої ставки податку на підставі Конвенції.

Рішення має практичне значення, оскільки підтверджує сформований підхід Верховного Суду: визначальним критерієм для застосування пільг за міжнародними договорами є фактичний контроль над доходом та відсутність обмежень у його використанні, тоді як формальні ознаки корпоративної структури або припущення щодо руху коштів не можуть бути достатньою підставою для відмови у застосуванні таких пільг.

Е-аудит поступово переходить від концепції до повноцінного інструменту в роботі контролюючих органів, зокрема для перевірки великих платників. Аналітичні модулі системи автоматично виявляють розбіжності, невідповідності та потенційні ризики. За результатами такого аналізу бізнес отримує запити на пояснення та підтвердження відповідних операцій.

Запровадження SAF-T UA забезпечує прозору, структуровану та цифрову взаємодію між ДПС і платниками податків, що сприяє мінімізації людського фактору та підвищенню якості податкового контролю.

Для бізнесу Е-аудит стає не лише інструментом контролю, а й сервісом, який допомагає заздалегідь виявляти помилки в обліку, покращувати якість даних і знижувати податкові ризики.

Очікується, що ДПС і надалі розширюватиме функціонал Е-аудиту та поступово масштабуватиме використання SAF-T UA у податковому контролі.

Щодо порядку подання файлу на запит контролюючого органу, то під час проведення документальних перевірок великі платники податків зобов’язані надавати файл SAF-T UA протягом двох робочих днів, що настають за днем отримання запиту від контролюючого органу. Такі вимоги передбачені нормами Податкового кодексу України (пункт 85.2 статті 85).

Файл подається в електронній формі через приватну частину Електронного кабінету платника податків у відповідь на запит.

Після отримання запиту платнику необхідно:

• перейти до приватної частини Електронного кабінету;
• обрати розділ «Вхідні / Вихідні документи» → «Вхідні»;
• відкрити відповідний запит.

Сформований файл SAF-T UA завантажується окремо за кожний звітний (податковий) період, зазначений у запиті, (у вигляді zip-архіву або групи архівів), з використанням функції «Створити файл SAF-T UA».

Після завантаження файлу до Електронного кабінету здійснюється його розархівування та перевірка на відповідність XSD-схемі.

У разі успішного проходження перевірки на файл накладається електронний підпис і надсилається до ДПС для автоматизованої обробки.

Керуюча партнерка AC Crowe Ukraine Олена Потопальська надала висновки за результатами фінансового аудиту ГС «УАФ» за 2025.

У заході взяли участь представники міжнародних футбольних організацій, Національного олімпійського комітету України, органів державної влади та футбольної спільноти.

Окрему увагу під час Конгресу було приділено презентації технічної стратегії розвитку українського футболу від FIFA – переходу від загального бачення до конкретних показників і практичних кроків.

• земельного податку;
• податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таке звільнення починає діяти з місяця, наступного за місяцем отримання статусу резидента, і триває до кінця місяця, в якому цей статус припинено. Відповідні зміни внесено Законом України № 4577, який набрав чинності 05.10.2025. Застосування цих норм передбачено до 1 січня 2036 року, але не довше ніж до року набуття Україною членства в ЄС.

Звільнення поширюється на:

• земельний податок:
• земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення, що використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті;
• земельні ділянки, які тимчасово не використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті протягом періоду релокації і при цьому не передані у користування третім особам.

• податок на нерухомість:
• об’єкти нерухомості, розташовані на території обраного для релокації населеного пункту, якщо вони не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті) та використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті та/або для проживання їх працівників;
• будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які на період релокації резидентів Дефенс Сіті не використовуються за призначенням у їхній господарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Для резидентів Дефенс Сіті під час нарахування та сплати земельного податку і податку на нерухомість норми про нарахування пені не застосовуються.

Якщо статус резидента втрачено, то у такому випадку:

1. Право на податкові пільги припиняється

2. Необхідно до 20 числа наступного місяця

• подати уточнюючі декларації;
• сплатити податкові зобов’язання разом із пенею;

3. Пеня обчислюється з першого звітного періоду втрати статусу без обмеження строками давності.

Рівень сплати з податку на прибуток підприємств, сформована за видами економічної діяльності на рівні класу згідно класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (за даними податкової звітності з ПНП за 2025 рік, станом на 02.04.2026).

Зокрема, для деяких основних галузей надано наступні показники:

• Комп’ютерне програмування – 2,06%
• Консультування з питань інформатизації – 1,47%
• Неспеціалізована оптова торгівля – 0,84%
• Будівництво житлових і нежитлових будівель – 0,83%
• Роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами – 0,31%

Серед виробничих та аграрних напрямів зазначено:

• Виробництво пестицидів та агрохімічної продукції – 1,99%
• Вирощування зернових культур, бобових та насіння олійних культур – 1,83%
• Надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна – 1,84%
• Виробництво інших харчових продуктів – 1,36%
• Оптова торгівля фруктами та овочами – 0,48%
• Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами – 0,50%

Ці цифри чітко демонструють, що універсального рівня податкового навантаження не існує. Податкове навантаження оцінюється для кожної галузі окремо, відповідно до класу КВЕД.

Для бізнесу це означає насамперед потребу подивитися на власні показники не ізольовано, а в порівнянні з галуззю. Якщо фактичний рівень сплати податку на прибуток є суттєво нижчим за галузевий, це ще не доводить порушення, але вже створює запитання з боку контролюючого органу. У таких випадках рекомендується підготувати пояснення причин відхилення, що можуть включати:

• збитковість підприємства;
• інвестиційну фазу;
• сезонність виробництва;
• значні одноразові витрати;
• податкові різниці;
• пільги чи інші об’єктивні фактори.

ДПС, згідно з пунктом 77.2 Податкового кодексу України, використовує податкове навантаження як критерій для формування плану перевірок платників податків. Визначаються платники з високим рівнем ризику несплати податків, які підлягають перевірці.

Показник загального податкового навантаження (показник D) використовується для автоматизованого моніторингу податкового навантаження та формується відповідно до Постанови КМУ від 11.12.2019 № 1165. Цей показник є важливим для формування переліку платників з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (пп. 69.41 підр. 10 р. XX ПКУ).

Держмитслужба зазначає, що відповідний підрозділ функціонує на базі Координаційно-моніторингової митниці та здійснює опрацювання декларацій, визначених автоматизованою системою управління ризиками. Перевірка проводиться централізовано, незалежно від митниці подання декларації, що, за позицією служби, має забезпечити уніфікований підхід до виконання митних формальностей і виявлення потенційних ризиків.

Відбір декларацій для такого контролю здійснюватиметься в автоматичному режимі із застосуванням випадкового відбору. Рівень селективності встановлено на рівні до 40% від загальної кількості декларацій за відповідними товарними позиціями. Строк проведення цього етапу моніторингу визначено з 1 квітня по 30 червня 2026 року.

Фактично рішення свідчить про посилення митного контролю щодо окремих категорій товарів аграрного призначення в період посівного сезону. Для суб’єктів ЗЕД це сигнал заздалегідь перевірити коректність класифікації товарів, опису в деклараціях, супровідних документів та інших відомостей, які можуть бути предметом митного аналізу в межах ризик-орієнтованого контролю.

Окремо Держмитслужба навела результати попереднього етапу пілотного проєкту, який стосувався митного оформлення вживаних транспортних засобів, що переміщувалися із застосуванням преференційного режиму митної торгівлі. За даними служби, з початку 2026 року в межах цього етапу було виконано митні формальності більш ніж за 1,8 тис. декларацій та забезпечено донарахування митних платежів на суму понад 12 млн грн.