Що для нас означає підтримка ментального здоров’я?

1. Визнання психоемоційного благополуччя працівника пріоритетом
2. Створення комфортного та безпечного робочого середовища
3. Створення корпоративної культури турботи

Бо команда, яка має ресурс — це команда, яка має майбутнє.

Дякуємо ГД ООН в Україні за ініціативу розвитку ментального здоров’я в рамках бізнесу!

· встановлено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності та суттєво розширено їх перелік порівняно із переліком підстав для анулювання ліцензій, що діяв до 1 січня 2025 року;

· встановлено безстрокову дію всіх ліцензій, що видаються з 1 січня 2025 року;

· вартість ліцензій встановлено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. При цьому фахівці ГУДПС у Чернівецькій області роз’яснили, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, які були до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом (пункт 3 розділу ХІІІ Закону №3817).

Слід врахувати, що з 1 січня 2025 року ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається за умови проходження електронної ідентифікації онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і здійснення листування з органом контролю через електронний кабінет відповідно до прийнятої органом контролю заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет (стаття 42 Закону №3817).

Для отримання ліцензії суб’єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.

Відповідно до Закону №3817 Кабінетом Міністрів затверджуються форми відповідних заяв. А до затвердження форми такі заяви подаються в довільній формі із зазначенням всіх відомостей, передбачених Законом №3817.

При цьому, з 1 січня 2025 року встановлено, що заявник набуває право на провадження виду господарської діяльності з дня внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до відповідного Єдиного реєстру ліцензіатів (або з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов’язку внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до зазначених реєстрів), про що органом ліцензування надсилається відповідний витяг з відповідного реєстру.

По-перше, змінено методику визначення ціни продажу вживаного транспортного засобу при визначенні бази оподаткування в разі постачання такого транспортного засобу, а саме: для осіб незареєстрованих як платник податку ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, за вибором платника: або не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче ринкової вартості такого засобу, розрахованої суб’єктом оцінної діяльності.

По-друге, продовжено до 31 грудня року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, податкові пільги щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання:

– послуг з демонстрування, розповсюдження та показу демонстраторами та розповсюджувачами національних фільмів та іноземних фільмів, які дубльовані, озвучені державною мовою;

– національних фільмів, а також з постачання робіт та послуг з виробництва національних фільмів тощо.

По-третє, з переліку об’єктів оподаткування ПДВ виключено операції з постачання на митній території України особою-нерезидентом, незареєстрованою як платник ПДВ, послуг на умовах гіг-контракту, укладеного відповідно до статті 17 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

По-четверте, втратили чинність пільги:

– щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів (крім підакцизних), що використовуються для потреб літакобудівної промисловості;

– щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості.

– щодо оподаткування за нульовою ставкою ПДВ операцій з постачання товарів, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю і є їх власністю;

– щодо надання розстрочки сплати ПДВ під час ввезення на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту обладнання та комплектувальних;

– щодо оподаткування за ставкою ПДВ у розмірі 7 відсотків операцій з надання послуг повітряного транспорту щодо внутрішнього перевезення пасажирів та багажу.

– щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту безпілотних літальних апаратів, прицілів, біноклів, переносних радіостанцій тощо.

Щомісячна подача єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ з 2025 року.

Із січня 2025 року, відповідно до змін у статті 176 ПКУ, внесених Законом №4015, єдину звітність із ПДФО, військовим збором (ВЗ) та ЄСВ податкові агенти повинні будуть подавати щомісяця. За IV квартал 2024 року ще діє квартальна звітність, а перший місячний звіт подаватиметься за січень 2025 року. Відповідно, у лютому 2025 року податкові агенти повинні будуть подати два звіти: квартальний за IV квартал 2024 року (до кінця січня) та місячний за січень 2025 року.

Зміни щодо військового збору з 2025 року

За Законом №4113:

· Початок сплати ВЗ для всіх платників єдиного податку (крім юросіб 4 групи) перенесено на 1 січня 2025 року.

· Фізособи на загальній системі оподаткування за 2024 рік ще застосовують ставку 1,5%.

· Передбачено пільги для ФОП, які перебувають на лікарняному, у відпустці, зареєстровані на окупованих територіях або територіях бойових дій, а також для мобілізованих ФОП.

· Не застосовується ставка 5% для доходів, які підлягають річному декларуванню за 2024 рік.

· Платникам ЄП дозволяється зараховувати сплачений ВЗ при розрахунку мінімального податкового зобов’язання.

Оподаткування резидентів Дія Сіті

З 1 січня 2025 року для резидентів Дія Сіті встановлено:

· Пільгова ставка ПДФО 5% застосовується з місяця, наступного за місяцем набуття статусу резидента.

· Доходи, отримані в місяці набуття статусу, оподатковуються за базовою ставкою ПДФО 18%.

Екологічний податок

З 1 січня 2025 року екоподаток сплачується за повними ставками, оскільки знижена ставка 90% діяла лише до кінця 2024 року.

Контрольовані операції та ТЦУ

З 1 січня 2025 року набувають чинності зміни щодо операцій із нерезидентами, зареєстрованими в низькоподаткових юрисдикціях або організаційно-правових формах, визначених КМУ. Зміни внесені Законом №3813 і уточнюють положення щодо статті 39 ПКУ.

Оподаткування фінансових установ

Законом №4015 із 2025 року:

· Встановлюється базова ставка податку на прибуток 25% для фінансових установ (крім страховиків).

· Уточнюються правила оподаткування скоригованого прибутку контрольованих іноземних компаній та сплати авансових внесків за обмінні пункти.

Акцизний податок на сигарети

З 1 січня 2025 року запроваджуються нові правила розрахунку акцизу:

· Мінімальна частка акцизу в ціні сигарет і цигарок має становити 60% їх середньозваженої роздрібної ціни.

Підвищення акцизу на пальне

За Законом №3878 акциз на пальне підвищується щорічно з 1 січня до досягнення мінімальних рівнів, встановлених європейськими директивами, до 2028 року.

Скасування пільг для суб’єктів літакобудування

З 1 січня 2025 року:

· Скасовується звільнення від ПДВ на імпорт товарів для літакобудування.

· Скасовується звільнення від земельного податку для суб’єктів літакобудування, крім окремих об’єктів.

Ввезення БПЛА без ПДВ

Пільги на ввезення без ПДВ БПЛА та інших військових товарів діятимуть до кінця 2025 року.

Добровільне декларування доходів

Останній строк для сплати зборів за одноразове декларування доходів:

· Другий платіж – до 1 травня 2024 року.

· Третій платіж – до 1 травня 2025 року.

Застосування штрафів для фінансових агентів

Пунктом 53-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ передбачено, що за порушення, вчинені фінансовими агентами та власниками рахунків до 31 грудня 2024 року включно, штрафні (фінансові) санкції, передбачені пунктами 118-1.3 – 118-1.8 статті 1181 цього Кодексу, не застосовуються, а за порушення, вчинені у період з 1 січня по 31 грудня 2025 року, – застосовуються у 0,5 розміру відповідного штрафу.

Розмір коефіцієнта при визначенні МПЗ за 2025 рік

Для розрахунку МПЗ за 2025 рік коефіцієнт «К» встановлено на рівні 0,057.

Штрафи за не звітування про КІК

Відповідно до Закону №4113 викладено у новій редакції норму п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, згідно з якою до перевірчої особи не будуть застосовано штрафні санкції за порушення, вчинені у період з 1 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні по останній календарний день (включно) календарного місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, за умови виконання перевірчої особи обов’язків, передбачених ст. 39-2 ПКУ, протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану.

5 -го жовтня 2017 року ВРУ проголосувала за законопроект № 4646-д, який зобов’язав українські підприємства застосовувати міжнародні стандарти для складання річної звітності.

Частково, нові вимоги почали діяти з 01 січня 2019 року.

Разом із введенням Закону очікувалось, що завдяки такому нововведенню, Україна зміцнить свої позиції на міжнародному ринку, полегшить ведення бізнесу, збільшить інвестиційну привабливість Держави та бізнесу в Державі, а також, забезпечить необхідну прозорість фінансової звітності компаній.

Разом із новими правилами постали і нові питання, особливо, якщо взяти до уваги наявність деякої різниці між національними стандартами ведення б/о та МСФЗ.

Перше питання, де взяти таку кількість кваліфікованих фахівців, які знаються на роботі з МСФЗ?

Друге питання, скільки часу знадобиться, щоб в кожному підприємстві, яке зобов’язали складати річну звітність за міжнародними стандартами, запрацювали такі фахівці…

Розумію, що читач (наприклад, практикуючий оцінювач) вже запитує до автора, навіщо тут вже 4 абзаци, які, нібито, ніяк не пов’язані з оцінкою. Про це далі поговоримо.

Тим більше, що все більше до оцінювачів, які активно практикують і розвиваються, приходить впевнене розуміння того, що оцінювач зобов’язаний мати чітке уявлення про те, як використовується їх звіт бухгалтерськими службами, аудиторами зовнішніми та внутрішніми та які наслідки спричиняє неякісний або непрофесійний звіт, «випущений в світ».

Тож,  продовжимо наш екскурс в історію імплементацію МСФЗ в Українську економіку, щоб зрозуміти, наскільки зросла на сьогоднішній день кількість підприємств з МСФЗ.

У 2012 році в ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» було визначено перелік компаній, яких зобов’язали складати річну звітність за МСФЗ, а саме:

1. Акціонерні товариства (ВАТ);
2. Страхові компанії;
3. Суб’єкти, що надають фінансові послуги;

Вже в 2018 році до переліку в Законі додали підприємства, що мають суспільне значення та підприємства, які за законом віднесені до крупних.

З 01 січня 2019 року відбулись чергові зміни в законі і до переліку додали і  підприємства, які є крупними і середніми підприємствами, які не є емітентами ЦП.

Кількість підприємств з МСФЗ збільшується дуже швидко. Бухгалтерські служби навчаються, так би мовити, «на ходу», не на все раніше зверталась увага, в тому числі і на аудиторські докази, які є результатом надання послуг попередніми сторонніми експертами, такими, наприклад, як оцінювач.

От ми, нарешті, і дійшли до головної інформації, яку хотілося б вам передати.

Майже 10 років, поки бухгалтери та аудитори навчались, поки не застосовувались до підприємств та аудиторів жорсткі заходи впливу з боку контролюючих органів та саморегулівних професійних організацій, оцінювачі в своїй більшості, звикли і приймають, як належне той факт, що належного контролю за якістю звітів про оцінку, складених для цілей відображення в бухгалтерському обліку, в тому числі, з урахуванням вимог МСФЗ, не здійснювалось.

Така перехідна ситуація певним чином вплинуло на свідомість більшості оцінювачів та СОДів – юридичних осіб, і не найкращим чином.

Відношення суб’єктів господарювання до процедури переоцінки необоротних активів, що склалось історично і яке потребує негайного перегляду, а саме:

Протягом тривалого часу у суб’єктів господарювання склалось стале уявлення, що оціночні процедури при визначенні справедливої вартості ОЗ для будь-яких цілей є чимось формальним, непотрібним, не впливаючим.

Це сумнівно «працювало» допоки не розпочались процеси, направлені на посилення контролю за якістю вхідної інформації як з боку аудиторів (в першу чергу), так і з боку державних та комерційних банків, регуляторів діяльності фінансових установ, ФДМУ.

Історично сформована впевненість оцінювача, що його звіт про оцінку після передачі замовнику «ляже» на стіл бухгалтерської служби, або в архів і достовірність даних звіту, професійність виконання його та коректність застосованих підходів та методів перевірятись не буде.

Вартість ОЗ з кожним новим звітним періодом визичалась формально, приблизно, а часто непрофесійно.

Непоодинокі випадки, коли підприємство-замовник оцінки, м’яко кажучи, «корегує» результати, отримані оцінювачем з метою регулювання, наприклад, розміру амортизації.

Таким чином, такі оцінки рік за роком не відображають дійсну, обґрунтовану вартість необоротних активів, все більше викривляючи вартість, за якою підприємство обліковує ОЗ.

Як результат, управлінський персонал уявлення не має про вартість активів, вартість інвестованого капіталу, вартість акціонерного капіталу і, звичайно, не має уявлення про те, чи ефективно використовуються активи підприємства.

Проте, сьогодні загальна ситуація суттєво змінилась, а аудитори підприємств перевіряють звіти про оцінку не тільки за поточний період, а й ретроспективно, 2,3 і навіть 5 років попередніх періодів з метою підтвердження/не підтвердження історії формування складу активів, вартості та відповідності такої вартості ринковим показникам, як це впливає на фінансову звітність в поточному періоді.

Чому аудитори перевіряють звіти оцінювачів? Кому це потрібно та якими вимогами вони керуються при здійсненні функції контролю роботи оцінювача? Чому аудитор, який перевіряє підприємство, не може не перевірити звіти оцінювача?

Оцінювачам, які виконують завдання з оцінок для цілей бухгалтерського обліку, в тому числі з урахуванням вимог МСФЗ, життєво необхідно  знати наступне:

Існують Міжнародні стандарти аудиту (МСА). Серед них є стандарти, які зобов’язують аудиторів виконувати достатньо чітко визначені процедури, пов’язані з перевіркою достовірності  аудиторських доказів. До аудиторських доказів віднесено і звіт оцінювачів.

Рекомендую читачам звернути особливу увагу на окремі МСА, а саме: МСА 620, 540.

в них чітко сформульовані дії аудитора, який в рамках формування своєї думки отримує інформацію від сторонніх експертів (оцінювачів).

Особливу увагу слід звернути на те, як передається аудитору керівництво до дії, а саме: зобов’язаний, повинен і т.і.

Це означає, що аудитор НЕ МОЖЕ не виконати дії, зазначені в цих стандартах, і аудитор обов’язково повинен визначити рівень ризиків або невизначеностей попередніх оцінок, які суттєво можуть впливати на його думку.

МСА 620 «ВИКОРИСТАННЯ РОБОТИ ЕКСПЕРТА АУДИТОРА».

Цей Міжнародний стандарт аудиту (МСА) розкриває відповідальність аудитора, що стосується роботи особи або організації, яка володіє спеціальними знаннями в іншій галузі, ніж бухгалтерський облік або аудит, і робота якої у цій галузі використовується аудитором, щоб допомогти йому отримати прийнятні аудиторські докази у достатньому обсязі.

Простими словами, особи або організації, які володіють спеціальними знаннями в іншій галузі, ніж бухгалтерський облік або аудит – це оцінювачі в тому числі.

Далі про відповідальність аудитора.

Чому ж аудитор так прискіпливо перевіряє звіт оцінювача?

А тому, що аудитор несе одноосібну відповідальність за висловлену аудиторську думку, і ця відповідальність не зменшується при використанні ним роботи експерта.

Іншими словами – якщо аудитор не перевірить інформацію стороннього експерта, застосовуючи процедури МСА 540, 620, він приймає всю відповідальність на себе одноособово!

Дані такого звіту не підтверджується, а звіт направляється на рецензування або ревю. Результати таких процедур (рецензія, ревю) додаються до робочих документів аудитора обов’язково.

З іншої сторони, незважаючи на свою відповідальність, якщо аудитор, який використовує роботу експерта, дотримуючись МСА 620, дійшов висновку, що робота цього експерта достатня для цілей аудитора, він може визнати результати або висновки цього експерта прийнятними аудиторськими доказами.

Відповідно до положень МСА 620 аудитор приймає власне рішення, чи використовувати послуги стороннього експерта-оцінювача для перевірки звіту про оцінку ОЗ, чи ні.

Тож, якщо виявиться, що звіт оцінювача неякісний, то в кращому випадку його треба виправити рахунок автора звіту. Якщо ні, або відмова від доопрацювання звіту, то рецензування.

Якщо підприємство державне чи комунальне, то не виключено, що звіт потрапить до ФДМУ. Наслідки всім відомі.

Наведемо деякі критерії, які використовує аудитор при перевірці звіту оцінювача (або з залученням свого оцінювача, або без):

1. відповідність і обґрунтованість результатів або висновків цього експерта та їх узгодженість з іншими аудиторськими доказами;

2. доречність та обґрунтованість застосованих в звіті припущень і методів за певних обставин.

3. доречність, повноту і точність використаних первинних даних.

Тут ми бачимо дуже знайомі фрази.

Хочеться наголосити на важливій інформації! Сьогодні аудитори, особливо в компаніях з репутацією і міжнародних групах дуже впевнено орієнтуються в основних аспектах роботи оцінювачів, знайомі з основними методами і підходами в оцінці.

Внутрішні семінари та лекції для аудиторів, темою яких є оцінка активів, вже не випадковість, а курс.

Також і оцінювачам необхідно підвищувати свій рівень, вивчаючі МСА там, де аудитор і оцінювач перетинаються і це впливає на думку аудитора і подальшу долю оцінювача.

Наведемо приклад аудиторських процедур с МСО 620, які аудитор ЗОБОВЯЗАНИЙ застосувати при перевірці звіту оцінювача:

• Проведення запитів, перегляду робочих документів оцінювача, інші процедури, такі, як:
• дослідження опублікованих даних, таких як статистичні      звіти з авторитетних, достовірних джерел;
• підтвердження доречних питань третіми сторонами (репутація);
• повторне виконання розрахунків;
• перевірку правильності джерела даних;
• огляд даних щодо їх повноти та внутрішньої відповідності.

Пояснення ДОКУМЕНТУВАННЯ:

До робочих документів аудитор повинен включати інформацію, яка б допомогла іншому досвідченому аудитору, який раніше не мав відношення до завдання аудиту, зрозуміти важливі професійні судження, в тому числі: які саме процедури було виконано при залученні експерта аудитора і до яких висновків дійшов аудитор, використовуючи його інформацію.

В робочі документи аудитора долучається документ, якій дає оцінку якості звіту оцінювача. Це Ревю (Огляд звіту), або рецензія на звіт.

Це означає, що «шара» більше не пройде. Крім того, оцінювачу, який приймає завдання на оцінку, треба бути дуже обережним з проханнями та побажаннями Замовника оцінки… Наслідки через рік, два, або три можуть здивувати вас.

МСА 540 розглядає не тільки відповідальність аудитора за облікові оцінки, в тому числі облікові оцінки за справедливою вартістю, та пов’язані з ними розкриття інформації під час аудиту фінансової звітності, а й чітко визначає дії аудитора при аналізуванні суттєвої інформації не тільки поточного, а й попередніх періодів.

Огляд попередніх періодів. Цитата МСО 540.

1. Аудитор повинен виконати огляд результату облікових оцінок, включених до фінансової звітності попереднього періоду, або, якщо це прийнятне, їх наступних переоцінок для цілей поточного періоду;
2. Проаналізувати на предмет достовірності ринкових даних (спостережних та неспостережних вихідних даних) і джерела, використані для визначення й облікових оцінок за справедливою вартістю;
3. Перевірити обґрунтованість значних припущень.
4. На основі аудиторських доказів аудитор повинен оцінити, чи облікові оцінки у фінансовій звітності є обґрунтованими або викривленими.

В МСА чітко прописані всі дії аудитора при використанні інформації, наданою оцінювачем. Навіть в нормах, що регулюють оціночну діяльність такого не існує, поки що…

Дехто зараз здивується, це нормально, але в МСА 540 також прописано, як аудитор перевіряє модель, побудовану оцінювачем, чи аналітиками.

Далі цитата з МСО 540:

У деяких випадках при здійсненні облікових оцінок за справедливою вартістю, може використовуватись певна модель (наприклад, вартість у використанні).

Фінансова модель – це узагальнюючий документ, в якому відображаються передбачувані обсяги доходів і витрат на конкретний період.

Залежно від обставин, питання, які аудитор також може розглянути під час перевірки моделі, включають, наприклад, здатність моделі до використання.

Процес підтвердження правильності моделі суб’єкта господарювання може включати оцінку:

– теоретичної обґрунтованості та математичної цілісності моделі,   включаючи прийнятність її параметрів;

– послідовності та повноти вхідних даних моделі порівняно з ринковою практикою;

– результату використання моделі порівняно з фактичними операціями;

Беручі все зазначене до уваги, можна зробити висновок, що з моменту впровадження МСФЗ в Україні, бухгалтери та аудитори стали досвідченими і обізнаними в оцінці. З’явились обов’язки, вимоги і інструменти для контролю якості оцінки.

Продовжують існувати й органи рецензування, от тільки залучатись вони будуть все частіше, що не може залишити оцінювачів байдужим.

Це не можна ігнорувати тому, що воно може вплинути на майбутнє кожного СОДа. Проінформований, значить озброєний. Цим принципом і керувався автор, готуючи для колег матеріал.

Крім того, хотілося поділитися з квами власним досвідом, який сформувався завдяки 10-ти річній праці поряд з аудиторами.

Сподіваюсь, що стаття вам допоможе у визначені курсу подальшого розвитку, як професійного оцінювача.

Журнал “Вісник оцінки” 2021 рік.

Енергетична ефективність будівлі – властивість будівлі, що характеризується кількістю енергії, необхідної для створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей у такій будівлі.

Огляд європейського регулювання питань енергоефективності

Останнє десятиріччя, вибираючи побутову та іншу електротехніку з метою особистого використання чи для комерційного використання, всі ми неодмінно звертаємо увагу на показники енергоспоживання того чи іншого пристрою. Обов’язково, неодмінно намагаємся придбати техніку з якомога меншими показниками енергоспоживання, наприклад, класи А чи В. Навіть на клас С нас сьогодні не дуже приваблює. Авжеж, нами рухає бажання зберегти власні грошові кошти, які доведеться сплатити за спожиту електрику.

У розвинених країнах давно вже зрозуміли, що енергія є значною частиною витрат при експлуатації майна та нерухомості, особливо комерційної. Тому потенційні власники та користувачі при укладанні угод все частіше цікавляться наявністю та розміром витрат на експлуатацію. Крім суто практичної мотивації (досягнення більшого економічного ефекту), треба мати на увазі, що будівлі в процесі їх експлуатації забруднюють атмосферу викидами СО₂ у кількості, яка складає більше ніж 40% від загальних викидів в атмосферу всіма джерелами забруднення.

Така загрозлива ситуація занепокоїла Європейське суспільство та сучасне покоління інших країн. Найбільш прогресивні країни, об’єднані у Європейську комісію, почали працювати над цим важливим питанням, тим більше, що ці питання прямо пов’язані із збереженням планети, а саме, розробили та впровадили політики Директив з підвищення енергоефективності будівель при їх експлуатації, встановили загальні міри з підвищення енергоефективності для досягнення основної цілі – зниження до 2020 року енергоспоживання в ЄС на 20 %.

Крім того, беручи до уваги статистику знесення та реконструкцій будівель, а саме, відсоток знесення по відношенню до загальної кількості будівель складає 0,1-0,2 %, а реконструкцій – 1,2-1,5 %, стає зрозумілим, що достатньо велика кількість будівель має бути реконструйована з урахуванням вимог Директив ЄС щодо підвищення енергоефективності та зменшення енергоспоживання

В Європейських стандартах TEGoVA приділяється дуже багато уваги питанням оцінки нерухомості з урахуванням наявності систем енергоефективності. Практично всі розділи, що стосуються оцінки житлової та комерційної нерухомості, неодмінно торкаються питань збереження навколишнього середовища та ефективних інструментів досягнення цієї мети.

Ознайомившись з положеннями TEGoVA, можна переконатися, що практично в кожному розділі присутні такі поняття, як:

• енергетична ефективність будівель;
• сертифікати енергоефективності;
• майже нульове енергоспоживання;
• загальна економічна політика
• концепція сталого розвитку;
• охорона навколишнього середовища;
• принцип «забруднювач платить» та інші.

Наша з вами свідомість знаходиться лише у зародку повноцінного мислення в напрямку важливості екологічного балансу на Планеті. Переважна більшість громадяни, які мешкають у своїх будинках та бізнесмені різного калібру думають лише про кінцевий економічний ефект від діяльності та недоцільність витрачати кошти на поліпшення і реконструкції для досягнення цілей енергозбереження та скорочення викидів в атмосферу.

У той же час, ми є свідками просування в бік забезпечення сталого розвитку. Наприклад, Нідерланди в недалекому майбутньому планують відмовитись від використання природного газу як носія енергії.

Ефективним інструментом для впровадження загальної екологічної політики є директиви ЄС про енергоефективність з вимогами до країн-членів ЄС щодо дотримання мінімальних показників енергоефективності.

Як європейська практика відобразиться на Українському просторі

Директиви ЄС щодо енергоефективності та енергозбереження висувають до країн-членів ЄС (Україна є асоційованим членом ЄС) стратегічні та практичні вимоги.

До стратегічних вимог слід віднести:

• скорочення (зменшення) споживання енергії;
• використання відновлюваних джерел;
• зменшення викидів парникових газів.

Практичні вимоги передбачають:

• придбання урядами тільки енергоефективних будівель (далі ЕЕБ);
• проведення урядами енергетичних реконструкцій не менше ніж 3% власних будівель;
• розвиток засобів обліку споживання енергії;
• енергорозподільчим компаніям до 2020 року досягнути економії в об’ємі 1,5% річної енергії, яку вони постачають.

Професійний оцінювач при визначені будь-якого виду вартості будівель та споруд висловлює судження, на підставі зібраних та оброблених відомостей на відкритому ринку. Витрати на енергію – важлива частина цих відомостей. Тому, в зовсім недалекому майбутньому (максимум через рік-два), можливо і раніше, оцінювачу буде доречно запитувати разом із звичним пакетом документів для виконання завдання з оцінки ще й Енергетичний сертифікат.

В європейських країна – це ЕРС (Energy Performance Certificate).

Сертифікація енергоефективності вимірює енергоефективність будівлі та її вплив на навколишнє середовище.

Закон України «Про енергоефективність будівель»

23 липня 2018 року набрав чинності Закон України «Про енергоефективність будівель», що визначає правові, соціально-економічні та організаційні засади діяльності у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель і спрямований на зменшення споживання енергії у будівлях.

Сфера дії Закону визначена наступним формулюванням у статті 2: «Цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, з метою підвищення рівня енергетичної ефективності будівель з урахуванням місцевих кліматичних умов та забезпечення належних умов для проживання та/або життєдіяльності людей у таких будівлях».

Зокрема, з 1 липня цього року впроваджується обов’язкова сертифікація енергетичної ефективності для:

1) об’єктів будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту), що за класом наслідків (відповідальності) відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;

2) будівель державної власності з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни і у всіх приміщеннях яких розташовані органи державної влади;

3) будівель з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, у всіх приміщеннях яких розташовані органи місцевого самоврядування (у разі здійснення ними термомодернізації таких будівель);

4) будівель, в яких здійснюється термомодернізація, на яку надається державна підтримка та яка має наслідком досягнення класу енергетичної ефективності будівлі не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівлі, –

за результатами якої складається енергетичний сертифікат зазначених будівель.

Для оцінювачів, що супроводжують транзакції стосовно нерухомого майна, важливо звернути увагу на наступне положення Закону (абзац сьомий першої частини статті 7):

«У разі укладення договорів купівлі-продажу, найму (оренди) будівлі, житлового або нежитлового приміщення будівлі продавець або наймодавець (орендодавець) на вимогу потенційного покупця або наймача (орендаря) має надати інформацію про енергетичний сертифікат будівлі (у разі якщо сертифікація енергетичної ефективності є обов’язковою та/або проведеною) або повідомити про відсутність такого сертифіката».

Разом з положеннями, які є обов’язковими для будівель і споруд, в Законі, також доволі конкретно зазначено в яких випадках дія цього Закону не поширюється, а саме:

1) будівлі промислового та сільськогосподарського призначення, об’єкти енергетики, транспорту, зв’язку та оборони, складські приміщення;

2) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки (крім випадків отримання державної підтримки на здійснення термомодернізації або сертифікації таких будинків за бажанням власника);

3) будівлі, призначені для проведення богослужінь та релігійних заходів релігійними організаціями;

4) будівлі, які є об’єктами культурної спадщини;

5) окремо розташовані будівлі з опалюваною площею менш як 50 квадратних метрів.

Загалом, положення Закону України «Про енергоефективність будівель» втілює вимоги європейської спільноти, від підтримки якої певною мірою залежить розвиток і нашої країни (транші МВФ, підтримка в міжнародних комісіях тощо). При цьому сила Закону, як і директив ЄС, направлена на досягнення дуже важливих результатів, а імперативність мір, мабуть, є єдино можливим засобом.

Крім того, діюче законодавство вже зараз передбачає відповідальність за невиконання вимог в галузі енергоефективності, що доповнилася системою накладення штрафів за невиконання та виведення будівель з експлуатації через недотримання норм і положень накладення штрафів за невиконання норм і положень Закону України «Про енергоефективність будівель» та виведення будівель з експлуатації через недотримання цих норм і положень.

Отже, це вже сталось, а професійний оцінювач повинен розуміти як формувати професійне судження при, ще не розвиненому, ринку нерухомості з системами енергоефективності.

Енергетичний сертифікат будівлі

Важливим джерелом вхідної інформації про стан енергетичної ефективності будівлі може стати енергетичний сертифікат, складений енергоаудитором.

У енергетичному сертифікаті будівля зазначаються:

1) адреса (місцезнаходження) будівлі;

2) клас енергетичної ефективності будівлі;

3) відомості про функціональне призначення та конструкцію будівлі, кількість поверхів, об’єм та загальну площу;

4) мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівлі;

5) фактичні або проектні характеристики огороджувальних конструкцій та інженерних систем будівлі;

6) фактичне питоме енергоспоживання будівлі (крім об’єктів нового будівництва);

7) серія та номер кваліфікаційного атестата енергоаудитора, який склав енергетичний сертифікат;

8) інформація про рівень викидів парникових газів;

Таким чином ми бачимо, що сертифікат інформує нас не тільки про рівень енергоспоживання, а й про рівень викидів парникових газів – ступінь впливу на природне середовище.

Нижче наведені рейтинги будівель у Великій Британії за цими критеріями: за енергоефективністю та за впливом на навколишнє середовище:

Звичайно, працюючи в вітчизняному законодавчому полі, ми не побачимо нормативних актів, методичних рекомендацій чи діючих змін до НСО, що стосуються оцінки будівель з наявними системами енергоефективності та їх відмінності від таких же будівель без систем.

Скоріше за все, спеціальні положення і методичні рекомендації і не потрібні будуть…. У майбутньому. У тому майбутньому, коли таких будівель буде достатньо на відкритому ринку і саме цей ринок буде сформовано часом, а для розрахунку вартості оцінювачу буде достатньо діючих НСО та методичних рекомендацій.

Але що робити зараз?

Спробуємо поміркувати та визначитись, хоча б з основними моментами, на які оцінювачу слід було б звертати увагу при визначені вартості майна, про яке ведеться.

Розглянемо загально, наприклад, комерційну нерухомість, визначення вартості з метою продажу. Сподіваюсь, що всі погодяться, що такі об’єкти з системами енергоефективності будівлі матимуть на ринку вартість вищу, ніж така ж нерухомість з комерційним потенціалом, але без відповідних систем.

Чому?

По перше – маємо експлуатаційні витрати, що впливають на чистий операційний дохід (ЧОД). Витрати менше, маржа більше. Таким чином, у разі, якщо ми говоримо про визначення вартості прямою капіталізацією, то наявність систем енергоефективності будівлі впливає на два основні показника – на чисельник і знаменник.

Чисельник (ЧОД) збільшиться на значення, отримане після розрахунку одиничного показника витрат на метр квадратний приміщення, а точніше, на позитивну різницю таких показників об’єкту без систем енергоефективності будівлі та об’єкту з системами енергоефективності будівлі. З цим, начебто, розібрались.

Знаменник (ставка капіталізації) скоріш за все зменшиться, оскільки логічне було б припущення, що ставка капіталізації для будівель з системами енергоефективності мала б бути нижчою за ставку на подібні будівлі без таких систем, що при розрахунку ще більше підвищити вартість. Пояснюється це тим, що такі об’єкти мають декілька переваг:

1) наявна концепція сталого розвитку (така нерухомість має в перспективі більший строк економічного життя при збереженні своїх функціональних властивостей);

2) менше схильність до ринкових ризиків (більш привабливий для покупців і орендаторів);

3) створює додатковий імідж та позитивно впливає на ділову репутацію власника (користувача).

Однак, з міркувань додержання принципу обачності, зменшення значення ставки капіталізації в нашому випадку було б, скажімо, через мірно оптимістичним, тому було б доречно залишати її значення на рівні діючого ринку та притаманну відповідному типу нерухомості із врахуванням діяльності, поточного чи найбільш ефективного використання.

Завдання по визначенню доцільності проведення значного ремонту із інсталяції систем (енергомодернізація) можливо буде вирішити через дисконтування зекономлених експлуатаційних витрат на термін залишкової експлуатації будівлі. В разі отримання позитивного значення після 5-10 періодів прогнозування можна зробити висновок про доцільність капітальних інвестицій. А в разі примусового значного ремонту з енергомодернізацією (див. Закон України «Про енергоефективність будівель») буде досить чітке уявлення про розмір коштів, які можуть не повернутися до інвестора протягом періоду експлуатації будівлі.

Підводячи підсумки під наведеним матеріалом, можна  зробити наступні висновки:

1. Ринок нерухомості з системами енергоефективності будівель відсутній на даний час;
2. Оцінювачам доведеться проводити оцінки об’єктів нерухомості з системами енергоефективності будівель за умов відсутності розвиненого ринку;
3. Оцінювач, здійснюючи таку оцінку, повинен запитувати у замовника, окрім звичних для нас технічних і фінансових документів, і енергетичний сертифікат будівлі для більш наближеного до реального розрахунку витрат на експлуатацію та для визначення ринкових ризиків, пов’язаних з привабливістю об’єкта;
4. При виконанні завдання з розрахунку вартості об’єкта з системами енергоефективності будівель керуватися принципами обачності, очікування, найбільш ефективного використання та іншими професійними принципами в оцінці, дотримуватись правил професійної етики.

Журнал “Вісник оцінки” 2021 рік.

Висловлюємо Вам свою повагу та повідомляємо про те, що 3 червня 2021 року Верховною Радою був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (законопроєкт № 4184).

Цей Закон передбачає, зокрема:

• визначення правил податкового обліку з ПДВ для нерезидентів, що надають фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташовано на митній території України.

Crowe AVR, Ukraine – сервісна компанія AC Crowe Ukraine, яка належить до міжнародної аудиторської мережі Crowe Global. Наша спеціалізація — надання професійних послуг з оцінки, консалтингу та податкових питань.

Зокрема, наша компанія надає й актуальні для Вас послуги з:

1. підготовки та подання до контролюючих органів документів з питань постановки іноземної компанії на облік;
2. складання і подання декларації з ПДВ;
3. консультаційного супроводження.

Якщо Ви підпадаєте під дію зазначеного закону, звертайтеся за послугами до нашої компанії.

Леонід Карпов

Партнер, податки та ТЦУ
+380 44 391 30 03
Надіслати листа
Завантажити CV

Юрій Циганок

Молодший партнер, Подакти
+380 44 391 30 03
Надіслати листа
Завантажити CV

Річна фінансова звітність більшості компаній вже затверджена і засновники хочуть отримати свою частину прибутку. Відповідно вони приймають рішення про виплату собі дивідендів. Якщо ж серед засновників  є нерезиденти, то потрібно врахувати певні особливості оподаткування, про які й поговоримо у цій статті.

Перш за все зазначимо, що порядок оподаткування дивідендів залежить від того, чи є засновник юридичної чи фізичною особою. Так, при виплаті дивідендів нерезиденту-юридичній особі особливості полягають у податку на репатріацію, а також авансовому внеску з податку на прибуток. При виплаті ж дивідендів нерезидентам – фізичним особам вникають зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору. В обох випадках потрібно враховувати нові норми щодо «конструктивних дивідендів» і вимоги законодавства щодо валютного регулювання. Почнемо саме з валютних особливостей.

1. Валютне регулювання

Як усі розуміють, показники фінансової звітності підприємств в Україні (це стосується й  підприємств з іноземними інвестиціями) визначаються в національній валюті. А тому й розподіл прибутку, зокрема, у формі дивідендів, здійснюється саме у ній. Тобто рішення загальних зборів учасників господарського товариства у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів, буде містити їх суму у гривнях. Але ж іноземний інвестор, скоріше за все, забажає отримати належну йому суму дивідендів у валюті.  Чи можливо це?

Хоча за загальними правилом, всі розрахунки на території України здійснюються виключно в національній валюті, яка є єдиним законним платіжним засобом в країні, з цього правила є певні виключення. Зокрема, розрахунки за операціями з повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій, можуть здійснюватися безпосередньо в іноземній валюті (п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону про валюту).

Отже, виплачувати дивіденди нерезиденту в іноземній валюті можна. Хоча і не в будь-якій, а лише у валюті, яка відноситься  до 1 або 2 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів (п. 29 Положення № 2). Тому якоюсь екзотичною валютою виплатити дивіденди навряд чи вийде, тільки найбільш поширеними.

А для того, щоб придбати валюту і перерахувати нерезиденту дивіденди, необхідно надати банку документи, передбачені ч. 1 п. 71 Положення № 5, а саме:

– документи, що підтверджують право власності іноземного інвестора на корпоративні права/інвестиційні сертифікати українського емітента, за якими здійснюється виплата дивідендів (це може бути, зокрема, статут підприємства);

– рішення емітента про виплату дивідендів іноземному інвестору (копія протоколу загальних зборів засновників/акціонерів).

Зверніть увагу, що забороняється для купівлі іноземної валюти з метою виплати дивідендів використовувати суму коштів у гривнях, що перевищує суму дивідендів, які підлягають виплаті іноземному інвестору та визначені у відповідному рішенні емітента в гривнях. Перерахунок відповідних зобов’язань з гривні в іноземну валюту в разі переказування власної (некупленої) іноземної валюти з метою виплати дивідендів здійснюється за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату здійснення відповідної операції.

Отже, нарахування дивідендів здійснюється у гривнях, і після утримання всіх належних податків, в межах залишку нарахованої суми придбавається валюта для перерахування нерезиденту. Далі піде мова власне про податки.

2. Нерезидент – юридична особа

2.1. Податок на репатріацію

Дивіденди є одним з видів доходів, при виплаті яких на користь нерезидентів – юридичних осіб необхідно утримувати податок на доходи нерезидентів, або, як його найчастіше називають – податок на репатріацію (пп. «б» п.п. 141.4.1 ПКУ).  Причому цей обов’язок стосується не лише платників податку на прибуток, а й «спрощенців» – вони також зобов’язані утримувати податок на репатріацію, якщо виплачують дивіденди нерезиденту – юридичній особи (п.п. 133.1.1, 133.1.4 ПКУ). 

За загальним правилом ставка податку на репатріацію при виплаті дивідендів становить 15% (пп. 141.4.2 ПКУ).

Утім, якщо нерезидент зареєстрований у країні, з якою Україна уклала конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, пріоритет мають правила такої конвенції (п. 3.2 ПКУ). І найчастіше конвенції передбачають менші ставки оподаткування для дивідендів. Упевнитися в тому, що Україна має чинний договір про уникнення подвійного оподаткування з країною реєстрації вашого нерезидента, можна на сайті ДПСУ у розділі «Діяльність – Міжнародне співробітництво –  Чинні двосторонні міжурядові угоди (конвенції) про уникнення подвійного оподаткування», або за прямим посиланням – https://tax.gov.ua/diyalnist-/mijnarodne-/chinni-dvostoronni-mijuryadovi-ugodi–konventsii–pro-uniknennya-podviynog/

Для того, щоб застосовувати знижену ставку податку на репатріацію, передбачену відповідною двосторонньою конвенцією, слід виконати важливу формальну вимогу, передбачену п. 103.4 ПКУ – отримати від нерезидента довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Така довідка видається уповноваженим органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ). Якщо країна вашого нерезидента є однією з 39 країн – учасниць Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, то достатньо буде апостилю. Якщо ж ні, то необхідна консульська легалізація такої довідки.

2.2. Авансовий внесок з податку на прибуток

Нараховуючи та виплачуючи дивіденди на користь юридичної особи, слід пам’ятати також про авансовий внесок з податку на прибуток.

Адже за загальним правилом, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток (пп. 57.1¹.2 ПКУ). Певні виключення з цього правила передбачені в пп. 57.1¹.3 ПКУ, але стосуються вони лише випадків виплати дивідендів:

• на користь власників корпоративних прав материнської компанії, що сплачуються в межах сум доходів такої компанії, отриманих у вигляді дивідендів від інших осіб;
• платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування;
• фізичним особам.

Авансовий внесок сплачується за базовою ставкою податку на прибуток – 18%. Перерахування авансового внеску до бюджету має відбуватися до або одночасно зі сплатою дивідендів.

Сума попередньо сплаченого протягом податкового (звітного) періоду авансового внеску з податку на прибуток під час виплати дивідендів зараховується у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий звітний період.

Тепер щодо розрахунку. Сума авансового внеску розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті (абз. 2 пп. 57.1¹.2 ПКУ).

Інакше кажучи, для того щоб абсолютно законно уникнути сплати авансового внеску, необхідно врахувати два моменти:

1. до виплати дивідендів має бути повністю сплачений до бюджету податок на прибуток за той рік, за результатами якого нараховано дивіденди;
2. сума дивідендів не має перевищувати об’єкт оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди.

Інколи буває так, що загальними зборами учасників прийнято рішення про виплату дивідендів одразу за кілька років. В такому випадку у протоколі варто деталізувати суми дивідендів за кожний з таких років. Бо інакше при перевірці податківці можуть вирішити, що вся сума відноситься до останнього року, і тоді скоріше за все виникне те саме перевищення, з якого має сплачуватися авансовий внесок. Якщо ж за кожний з років сума дивідендів не буде перевищувати відповідні суми оподатковуваного прибутку, то й обов’язку  сплати авансового внеску не виникає.

2.3. Що таке конструктивні дивіденди і які наслідки їх визнання

Унаслідок змін, внесених Законом № 466, в ПКУ з’явилася нова категорія операцій, які прирівнені до дивидендів. Вони стосуються саме операцій з нерезидентами, які є пов’язаними особами, або відносяться до одного з двох переліків «низькоподаткових» країн чи організаційно-правових форм – Переліку № 1045 або Переліку № 480.

Так, відповідно до ч. 2 пп. 14.1.49 ПКУ, для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються, зокрема:

1. суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь такого нерезидента, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу “витягнутої руки”;
2. вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у такого нерезидента, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу “витягнутої руки”;
3. сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються такому нерезиденту, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу “витягнутої руки”;
4. виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника – нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи”.

Варто звернути увагу на те, що у перших трьох випадках дивідендами вважається не вся сума операції, а лише сума різниці між сумою такої операції та вартістю цінних паперів (корпоративних прав) або товарів (робіт, послуг), визначеною за правилами трансфертного ціноутворення.

Це означає, що при здійсненні таких операцій прийдеться не лише провести коригування доходів/витрат через додаток ТЦ до декларації з податку на прибуток, а й сплатити податок на репатріацію за розглянутими вище правилами п. 141.4 ПКУ.  Позитивним моментом у всьому цьому можна вважати хіба що відсутність обов’язку сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток (пп. 57.1¹.7 ПКУ).

3. Нерезидент – фізична особа

При виплаті на користь засновника – нерезидента, який є фізичною особо, податку на репатріацію не буде, оскільки норми п. 141.4 ПКУ стосуються лише юридичних осіб. Не буде і авансового внеску з податку на прибуток, про що ідеться в пп. 57.1-1.3 ПКУ.  Натомість, у цьому випадку необхідно утримати  ПДФО та військовий збір.

Виключенням є випадок, коли нараховані дивіденди реінвестуються в статутний капітал підприємства, і таке нарахування не змінює пропорцій участі всіх власників  – у цьому випадку ні ПДФО, ні військовий збір не сплачуються (пп. 165.1.18 ПКУ).

Якщо ж дивіденди виплачуються, то правила оподаткування при цьому такі самі, як і при виплаті дивідендів резидентам (п.п. 170.5 та 170.10.1 ПКУ).

Ставка ПДФО залежить від податкового статусу підприємства, що виплачує дивіденди:

• платник податку на прибуток –  5%;
• платник єдиного податку – 9%.

Ставка військового збору в будь-якому випадку – 1,5 %.

Виключення становлять дивіденди за привілейованими акціями – вони прирівнюються до зарплатні з оподаткуванням за ставкою ПДФО 18% та військовим збором 1,5%.

До речі, як і у випадку з податком на репатріацію, стосовно ПДФО можна скористатися звільненням або пільгою, якщо це передбачено двосторонньою конвенцією з відповідною країною. Але для цього, знову ж таки,  іноземний учасник має надати довідку або її нотаріально посвідчену копію, яка підтверджує, що він є резидентом країни, з якою укладено конвенцію.

Насамкінець, що стосується бухгалтерського обліку, то відображення операцій з нарахування та виплати дивідендів на користь нерезидентів не має майже ніяких особливостей порівняно з аналогічними операціями на користь засновників – резидентів. Лише доведеться додатково відобразити утримання податку на репатріацію, а також придбання валюти.

ПРАВОВИЙ ГЛОСАРІЙ

ПКУ – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI

Закон № 466 – Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. №466-IX

Закон про валюту – Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII

Перелік № 1045 – Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений постановою КМУ від 27.12.2017 № 1045

Перелік № 480 – Перелік організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затверджений постановою КМУ від 04.07.2017 № 480

Положення № 2 – Положення  про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 2

Положення № 5 – Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5

Внесення до Верховної Ради пакету законопроєктів про податкову амністію, як невідкладних, справило ефект вибуху бомби. Начебто і говорили про неї в останні роки досить багато, але тут вона раптом отримала цілком відчутні перспективи і чіткі часові рамки.

У разі прийняття запропонованих законопроєктів одноразове спеціальне добровільне декларування (або, як його частіше називають, «нульове») має відбутися у період з 1 липня 2021 по 1 липня 2022 р.

А тому вже зараз у всіх, кого воно потенційно може торкнутися, виникають питання: а чи варто грати в такі ігри з нашою державою? І чим ця нова «гра» відрізняється від уже прийнятої безподаткової ліквідації КІК, на яку відведено весь 2021 рік?

Почнемо з того, що безподаткова ліквідація КІК стосується більш вузького кола осіб, а саме – тих, хто є контролерами іноземних компаній. Її теж можна назвати свого роду «податковою амністією», але для юридичних структур. Адже формально кошти на офшори виводиться не фізичними особами, а підконтрольними їм структурами. Безподаткова ліквідація дозволяє повернути і легалізувати раніше виведені кошти, а на майбутнє уникнути всіх витрат, пов’язаних з подачею звітності та можливою сплатою податку на суми скоригованого прибутку КІК тут, в Україні.

Президентський законопроект № 5153 від 25.02.2021 (і пізніше подані альтернативні) – про інше. Це декларування активів, що належать саме фізособі, розміщених на території України і за її межами, якщо такі активи були отримані фізособою шляхом доходів, що у момент їх нарахування підлягали оподаткуванню в Україні і з яких не були сплачені податки в період до 1 січня 2021 року .

Тобто фактично це податкова амністія саме для фізичних осіб – резидентів (а також тих, хто був резидентами на момент отримання доходів), які «нажили» собі активи в Україні і за кордоном без сплати податків. Але не безоплатно – ставки збору при одноразовому декларуванні варіюються від 2,5 до 9% і залежать від виду, і місцеперебування активів. Причому це не податок на доходи фізосіб, а саме спеціальний збір, а значить не доведеться додатково платити ще й військовий збір.

Під податкову амністію не повинні підпадати активи, отримані внаслідок кримінально караних діянь (за винятком ухилення від сплати податків і зборів, ЄСВ, а також порушення валютного і антимонопольного законодавства, адже саме для них і задумана ця амністія).

І ще вона не торкнеться колишніх і діючих держслужбовців, оскільки ті знаходяться «під ковпаком» антикорупційного законодавства та законодавець не може дозволити їм просто так взяти і легалізувати активи, можливо отримані корупційним шляхом.

Яких же активів торкнеться «нульове» декларування?

Це можуть бути:

• валютні цінності та іноземна валюта (крім готівки) і права вимоги;

• нерухоме майно та деякі об’єкти незавершеного будівництва;

• рухоме майно;

• частки (паї) у майні юридичних осіб або в утвореннях без статусу юридичної особи, корпоративні права, майнові права на об’єкти інтелектуальної власності;

• цінні папери та / або фінансові інструменти, визначені законом;

• права на отримання дивідендів, відсотків або іншої аналогічної майнової вигоди, пов’язані з правом власності на цінні папери, частки (паї) у майні юридичних осіб та / або утвореннях без статусу юридичної особи.

Готівкові кошти задекларувати не можна – спочатку їх потрібно буде внести на спеціальні банківські рахунки, причому банки зобов’язані провести процедури фінансового моніторингу щодо джерел походження таких коштів.

Не потребують декларування (буде вважатися, що податки повною мірою були сплачені з доходів, за рахунок яких вони придбані) такі активи:

• грошові кошти та інші активи вартістю до 400 тис. грн., окрім тих, про які сказано нижче;

• нерухомість або майнові права на неї (квартира площею до 120 кв. м. чи житловий будинок площею до 240 кв. м. або незавершене будівництво, за умови права власності на земельну ділянку на момент закінчення терміну декларування);

• нежитлова нерухомість некомерційного призначення в 60 кв. м.;

• земельні ділянки в межах нормативів безоплатної приватизації;

• один транспортний засіб з об’ємом двигуна не більше 3000 куб. см. і середньоринкової вартості не більше 375 мінімальних зарплат.

Що стосується ставок збору при «нульовому» декларуванні, то вони пропонуються наступні:

• 5% – з валютних цінностей, розміщених на рахунках в банках в Україні, прав вимоги до резидентів України та інших перерахованих вище типів активів, розташованих в Україні (крім облігацій внутрішньої державної позики України – ОВДП);

• 9% – з валютних цінностей, розміщених за кордоном в банках або у фінансових установах, і грошових вимог до нерезидентів України та інших перерахованих вище типів активів, розташованих за кордоном (крім ОВДП);

• 2,5% – з номінальної вартості ОВДП з терміном обігу понад 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом в період з 1 січня 2021 до 20 червня 2022 року до подачі «нульової» декларації. У цьому випадку, якщо просто взяти всі свої кошти «з під подушки» і вкласти їх в довгострокові ОВДП, тобто можливість не тільки заощадити на ставці, але ще і заробити купонний дохід по облігаціях. Правда, не для всіх це стане вагомим аргументом для того, щоб розлучитися з валютними заощадженнями.

Отже, якщо у Вас вистачило терпіння дочитати цей матеріал до інформації про ставки, то значить тема «нульового» декларування та податкової амністії для Вас, швидше за все, актуальна.

Тому, якщо запропоновану Президентом законодавчу ініціативу буде втілено таки у Закон, то податкові консультанти Crowe AVR, Ukraine будуть раді допомогти Вам грамотно скористатися його нормами, правильно скласти і подати «нульову» декларацію.