Метою проєкту «AuthentiC» стала популяризація через цифрові технології української культури, просування бренду України через ідентичність, національні традиції, а також матеріальну та нематеріальну культурну спадщину.

Наш проєкт підтримує 11-ту Глобальну ціль ООН, спрямовану на збереження культурної спадщини, допомагаючи українцям і міжнародній спільноті відкрити багатство нашої культури, посилюючи національну ідентичність і повагу до різноманіття.

Рукоділля в Україні має давню історію, яка налічує сотні років. Відомі українські народні майстри виготовляли різноманітні вироби, такі як вишивки, в’язання, кераміка, дерев’яні вироби, ткацтво та багато інших. Кожен регіон України має свої особливі рукодільні традиції та орнаменти, які роблять кожен виріб унікальним.

Однією з найпопулярніших форм українського рукоділля є вишивка. Українська вишивка відома своєю красою та символікою. Кожен вишитий візерунок має своє значення і може розповісти історію родини, регіону чи навіть релігійних переконань. Вишиті сорочки, плаття, скатертини та рушники є невід’ємною частиною українського життя та обрядовості.

Кераміка також має особливе місце в українському рукоділлі. Майстри створюють найрізноманітніші глиняні вироби, включаючи глечики, тарілки, кувшини та інші посудини. Традиційна українська кераміка часто прикрашена різнокольоровими орнаментами та зображеннями рослин і тварин.

Ще однією важливою галуззю українського рукоділля є ткацтво. Українські ткачі виготовляють чудові вироби, такі як килими, покривала та рушники. Ткацтво в Україні також має свої особливі традиції і орнаменти, які додають виробам національного колориту.

У сучасному світі українське рукоділля переживає велике відродження. Майстри починають використовувати сучасні матеріали та техніки, але зберігають дух і традиції українського рукоділля. Багато людей вивчають рукоділля, щоб зберегти цей унікальний аспект української культури для майбутніх поколінь.
Рукоділля в українській культурі є не тільки мистецтвом, але і спадком, який зберігається і передається від покоління до покоління. Ця традиція відзначається багатством і різноманіттям, і вона продовжує залишати свій слід в сучасному світі, додаючи колорит і красу українській культурі.

Проте основоположниками є наступні постаті. 

Василь та Федір Кричевські
Рідні брати, винятково обдаровані, займались живописом, книжковою графікою, промисловим дизайном, експериментували зі стилями. Василь був одним із засновників українського архітектурного ар-нуво (Будинок земства в Полтаві, 1908), створював ескізи для кераміки й килимарства, керував художньою частиною кількох кінострічок. Творець перших ескізів українського герба з використанням тризуба князя Володимира. 
Його молодший брат Федір зосередився на живописі, його монументальний триптих “Життя” 1927 року є зразком поєднання ар-нуво і ар-деко, з використанням елементів українського релігійного живопису. 

Казимир Малевич 
Заснував супрематизм — найвищий вияв розриву живопису з реалізмом. Колір, форма, фактура, рух — головні елементи цього напрямку геометричного абстракціонізму. Його іконою став “Чорний квадрат” 1915-го — потужний, лаконічний та місткий, ніби чорна діра. 

Георгій Нарбут 
Це — високий український стиль. У його роботах Україна припинила бути Малоросією. Творчість Нарбута — розкішна книжкова графіка, вишукані лінії, хист та майстерність. Створював обкладинки часописів, силуетні портрети, акварелі, герби, банкноти та марки Української держави 1918-го. У 1918-му створює своїй молодій державі нову айдентику — дизайн грошей, марок, печаток і ескізи гербів. 

Катерина Білокур 
Художниця-наївістка, все життя прожила в селі Богданівка на Київщині. Батьки та односельці вважали живопис неприпустимим для жінки, чим довели її до спроби самогубства. Як і багато радянських селян, не мала паспорта і була прикріплена до колгоспу. Владі було вигідно показувати її як “селянську художницю”, хоча майстерність її полотен вражає деталізацією, особливою колористикою та пульсуванням світла. Пензлі виготовляла сама, з котячої шерсті та коров’ячої вовни, гілочок вишні. Наносила на картини квітку за квіткою, наче вишивала. Та й полотно закріплювала на підрамнику, наче на п’яльцях для вишивки.

Марія Примаченко 
Наївістка, що все життя прожила у селі Болотня Київської області, створила понад 800 графічних листів з унікальними образами фантастичних звірів, птахів, плазунів, оригінальними флористичними й жанровими композиціями. 

Олександра Екстер 
Одна з головних експериментаторок у сценографії початку ХХ століття, змінила ставлення до руху тіла і роль освітлення театральної сцени. Почала обігрувати весь простір сцени, а не лише підлогу, розробляла конструкції для гри на кількох рівнях, як в українському вертепі, використовувала у костюмах яскраві, контрастні кольори, запозичивши цей принцип з українського народного розпису. Відкрила у Києві за часів Першої світової війни одну з перших приватних шкіл, щоб навчати дітей і дорослих принципів кубофутуристичного зображення.

Марія Заньковецька 
Українська акторка, фанатично посвячена театру, яка уславилася своїми жіночими ролями та разом з “театром корифеїв” стояла біля початків становлення українського реалістичного театру 19 століття. З успіхом виконувала головні жіночі ролі у виставах на основі класичних творів Карпенка-Карого, Старицького, Котляревського, Кропивницького, Шевченка, виступала в перших професійних театральних групах. Навколо неї гуртувалася українська мистецька еліта і для неї спеціально писали свої твори українські драматурги.

Українська мова зберігає сліди відправних точок національної історії. Перші писемні пам’ятки української мови свідчать про багатовікову історію мови та її розвиток. Українська мова втілює багатий спектр культурних виражень. Література, поезія, музика та інші мистецькі прояви в українській мові сприяють розкриттю глибоких культурних цінностей. 

Творчість видатних поетів абсолютно точно корелюється з часом їхнього життя. Так, наприклад, Тарас Шевченко виступав проти кріпацтва, соціальної нерівності і політичної репресії, його збірка “Кобзар” містить пророчі слова, правильні настанови, які й досі є актуальними. А Василь Стус став символом боротьби за свободу та правду українського народу під час радянського періоду.

Україна має багатий літературний спадок завдяки багатьох діячам. Українські письменники зробили величезний внесок у збереження рідної мови, адже багато з них писали у ті часи, коли українська була забороненою. 

Тому шануймо кожного та памʼятаймо такі важливі слова… 

“Лиш боротись — значить жить!”
Іван Франко

“Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі”
Ліна Костенко

“Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ — нам байдуже.”
Василь Стус

“Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста.”
Василь Симоненко

“Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.”
Григорій Сковорода

“Мова росте елементарно, разом з душею народу. “
Іван Франко

Продовжуючи розповідати про українську культуру в проєкті «AuthentiC» від AC Crowe Ukraine, не можемо оминути музику.

Народна Музика

Українська музична історія налічує тисячоліття. Саме тут народжувалися та розвивалися такі музичні інструменти, як бандура, кобза та ліра, які стали символами української культури. Народні співаки і талановиті музиканти передавали спільні цінності та історію через пісні, які співали на святкуваннях, весіллях та інших подіях. Ці народні пісні стали символом єдності та стійкості українського народу.

Класична Музика

Великий внесок української музичної спадщини зробив один з видатних композиторів Микола Лисенко, безумовний opus magnum якого — «Щедрик». У січні 1919 року не менш геніальний хормейстр Олександр Кошиць за дорученням Симона Петлюри організував у Києві Українську Республіканську Капелу, яка у березні 1919 році була відряджена українським урядом для популяризації українського музичного мистецтва за кордон. Упродовж декількох років капела гастролювала країнами Західної Європи, у США, Бразилії, Аргентині, Кубі. Так після виступів капели у Carnegie Hall в Нью-Йорку «Щедрик» став найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі.

Українська естрада

Загалом українська музика 60-х і 70-х років через радянську цензуру пережила складні часи й щоб мати право на творчість виконавцям потрібно було підлаштовуватись під режим.

Але попри труднощі для українських співаків та композиторів ці роки стали основоположним періодом естради України. Одні з перших, то творив українську естраду – Назарій Яремчук, Володимир Івасюка та Василь Зінкевич та інші.

Сучасні Виконавці та Гурти

Сьогодні українська музична сцена багата на талановитих виконавців та гурти. «Океан Ельзи», «ДахаБраха», «The HARDKISS», Руслана, Джамала та інші вражають аудиторію своїми піснями та відзначають нашу ідентичність в усьому світі.

Українська музична спадщина — це невичерпне джерело натхнення та гордості для нашої країни. Музика стала однією із ключових рис культурного спадку України і надихає нові покоління народжувати нові мелодії та історії.

Деякі виняткові для культурної традиції об’єкти та видатні приклади архітектурного рішення певного періоду увійшли до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Києво-Печерська лавра

Це монастирський комплекс Української православної церкви, заснований у 1051 року. Тривалий час Києво-Печерський монастир був одним із найважливіших християнських культурних та паломницьких центрів у світі.

Софійський собор

Зведений князем Ярославом Мудрим в XI ст., незабаром після хрещення Русі. Святиня символізувала становлення Києва як столиці християнського князівства і до XIII ст. була головною церквою Русі. Це одна з головних пам’яток архітектури та монументального мистецтва початку XI ст., що впливала на проєктування та оздоблення храмів Київської Русі, а згодом і Східної Європи.

Геодезична дуга Струве

На основі вимірювань дуги 25-го меридіану вдалося майже точно визначити розміри і форму Землі. Цими результатами користувалися до кінця XX ст., їх змогли покращити лише завдяки сучасним супутниково-комп’ютерним дослідженням.

Резиденція митрополитів Буковини та Далмації

Центр Буковинської православної митрополії за часів Австро-Угорської імперії. Ця резиденція — взірець архітектури, дизайну і планування XIX ст. В її будівлях, зведених у дусі еклектики, поєднані елементи архітектури та мистецтва різних народів, які мешкали у цій місцевості. Резиденція відображає культурну ідентичність православної церкви в Австро-Угорській імперії.

Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його Хора

Херсонес Таврійський був важливим політичним і економічним центром Північного Причорномор’я, де відбувався культурний обмін між Грецькою, Римською, Візантійською імперіями та населенням на північ від Чорного моря. Відіграв вирішальну роль у поширенні християнства в Південно-Східній Європі.

Це лише кілька прикладів українських архітектурних об’єктів, наша країна має ще багато інших унікальних і цікавих архітектурних споруд і пам’яток.

Головна задача зараз — зберегти культурну матеріальну спадщину

Проте справжній вибух українського кіно стався у 1925 році, коли був випущений фільм «Броненосець Потьомкін», який донині вважається одним із найвидатніших фільмів у світовій кінематографії.

Також слід згадати ім’я Олександра Довженка, який став центральною постаттю українського кіно. Його фільми, такі як «Звенигора», «Арсенал» і «Земля», дали початок новому напряму в кіно – «українському поетичному кіно». Останній з цих фільмів увійшов до топ-12 кіноробіт усіх часів і народів, визначеному за результатами анкетування на П’ятій всесвітній виставці в Брюсселі у 1958 році.

У 2005 році Україна здобула свою першу «Золоту пальмову гілку» на Каннському міжнародному кінофестивалі завдяки короткометражному фільму «Подорожні» режисера Ігоря Стрембіцького.

А в 2014 році відбулася прем’єра фільму «Плем’я», який став першим у світі стрічкою без слів, в якій мова жестів стала основним засобом спілкування. Стрічка вийшла в прокат у десятках країн та була представлена на понад 100 кінофестивалях світу, де отримала понад 40 нагород, серед яких Європейський кіноприз і три призи Каннського кінофестивалю.

За ці понад сто років історії українського кіно відбулися численні витоки та розвиток, і сьогодні наша кіноіндустрія визнана та поважана в усьому світі. Нехай ця історія продовжує розцвітати, даруючи нам нові та незабутні шедеври кіномистецтва.